Хенке Ширл - Открытие - 2. Возвращение в рай 
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

- Без Автора

Коментар до кримiнального кодексу


 

Тут выложена бесплатная электронная книга Коментар до кримiнального кодексу автора, которого зовут - Без Автора. В электроннной библиотеке forumsiti.ru можно скачать бесплатно книгу Коментар до кримiнального кодексу в форматах RTF, TXT или читать онлайн книгу - Без Автора - Коментар до кримiнального кодексу без регистрации и без СМС.

Размер архива с книгой Коментар до кримiнального кодексу = 646.73 KB

- Без Автора - Коментар до кримiнального кодексу => скачать бесплатно электронную книгу


Дiючий Кримiнальний кодекс Украєни тричi, у 1969, 1978 i 1987 рр.
був пiдданий коментуванню. Радикальнi змiни в життi суспiльства
за останнi 10 рокiв, поява держави Украєна внесли iстотнi ко-
рективи i в кримiнальне законодавство. У зазначений перiод
змiнилось 210 статей кодексу, багато з них по кiлька разiв.
Декримiналiзацiя багатьох iдеологiчних, полiтичних, госпо-
дарських та iнших злочинiв, пiдвищення вiдповiдальностi за дiє,
спрямованi проти конституцiє, суверенiтету, територiальноє
цiлiсностi, економiки та екологiчноє безпеки Украєни обумовили
життуву потребу в новому коментуваннi норм кримiнального
законодавства.
Необхiднiсть, в контекстi вказаних змiн, конкретизувати цi
норми, зiставити єх змiст iз вiдповiдними вимогами до судовоє та
слiдчоє практики, звела авторський та видавничий колективи
разом, поуднала творчий та видавничий процеси.
Пропонований коментар вперше пiдготовлений украєнською
мовою. Отже зроблена нова спроба наблизити державну мову до
працiвникiв правоохоронних органiв, до проблем правозастосу-
вання в сферi дiє кримiнального закону. Коментування здiйснено
в епоху глибокоє реформи всього законодавства. Але перехiдний
перiод ще тiльки розпочався i прийняття нових кодексiв у справою
не завтрашнього дня. На момент виходу коментаря пiдготовлено
декiлька проектiв нового Кримiнального кодексу Украєни, проте
жоден з них не принижуу науковоє та редакцiйноє цiнностi пропо-
нованого видання. Пояснити це можна тим, що воно створено
усталеною юридичною школою, яка менш нiж за рiк була в змозi
реалiзувати свiй науковий та практичний потенцiал.
В коментарi досить повне вiдображення знайшли теоретичнi
засади, судова практика, остання редакцiя постанов Пленуму
Верховного Суду Украєни. В ньому дiстав розвиток традицiйний
пiдхiд до юридичного аналiзу злочинiв, а саме: "обукт - обуктивна
сторона - субуктивна сторона - субект". У найбiльш вагомих
складах злочинiв визначенi предмет злочину, спосiб та обстановка
його здiйснення, причинний звязок, змiшана форма вини тощо.
Значну увагу придiлено поясненню квалiфiкуючих ознак, питан-
ням розмежування злочинiв, призначення покарання i звiльнення
вiд кримiнальноє вiдповiдальностi та покарання. Всi головнi
поняття та термiни для бiльш зручного користування текстуальне
вiллуш.
вiдповiдальнiсть за злочини проти державноє та колективноє влас-
ностi, життя, здоровя, волi та гiдностi особi, проти громадськоє
безпеки, громадського порядку та народного здоровя. Досить чiтко
прокоментованi статтi про державнi злочини, злочини проти
полiтичних i трудових прав громадян, господарськi й службовi
злочини та iншi. Оцiнюючи коментар в цiлому, можна дiйти виснов-
ку, що автори не знизили рiвня коментування, який був характерним
для попереднiх видань. Багато в чому вони пiшли далi.
Справу зроблено дооре, а добра справа зайвою не бувау. Тому
кожен юрист, навiть початкiвець, в змозi успiшно користуватися
коментарем.
В.С.КОВАЛЬСЬКИЙ.
Головний редактор
"Бюлетеня законодавства i юридичноє практики Украєни"
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кримiнального кодексу
Кримiнальний кодекс Украєни мас завданням охорону
суспiльного ладу Украєни, його полiтичноє 1 економiчноє
систем, власностi, особи, прав 1 свобод громадян I
всього правопорядку вiд злочинних посягань.
Для здiйснення цього завдання Кримiнальний кодекс
визначас, якi суспiльне небезпечнi дiяння в
злочинними, 1 встановлю покарання, що пiдлягають
застосуванню до осiб, якi вчинили злочини.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. -Нв35. -Ст. 511).
1. Кримiнальний кодекс Украєни - це систематизована су-
купнiсть юридичних норм, встановлених найвищим органом
законодавчоє влади, що визначають, якi суспiльне небезпечнi
дiяння у злочинними i якi покарання належить застосовувати до
осiб, котрi єх вчинили.
2. Кримiнальни кодекс Украєни спрямований на забезпеченнi
захисту життя, здоровє, гiдностi, прав i свобод iромадян, дерхав-
ного суверенпе-iу та констятуцiйного ладу Ухраєнi вiд злочинних
посягань. Вiн також регулюу суспiльнi вiдносини, якi ниникають
мiх дерхакмо i особою у разi вчинення останньою зоочину.
Основна функцiя кримiнального законодавства - це функцiя
охоронна.
Завдання боротьби iз злочиннiстю у демократичному
суспiльствi грунтуються на поуднаннi заходiв соцiального забез-
печення добробуту народу, пiдвищення його культури i
свiдомостi та запобiгання правопорушенням iз заходами держав-
ного примусу у виглядi кримiнального покарання осiб, якi
вчинили злочин.
3. Мяспюм кримЬиикно-правового захисту, вiдповiдно до
ч.I ст. I КК, у правопорядок у цiлому як сукупнiсть урегульо-
ваних нормами права суспiльних вiдносин. При цьому iз загаль-
ного поняття "правопорядок" видiленi суспiльний лад, полiтична
i економiчна системи, власнiсть, особа, права i свободи громадян.
Офiцiйний текст за станом т 25 травня 1994 року.
4. Суспiльний лад Украєни включау в себе: полiтичну систему,
основу якоє складау держава Украєна; економiчну систему, осно-
вою якоє у власнiсть; громадянське суспiльство, яке грунтууться
на засадах свободи i рiвноправностi людей.
5. Поняття "мояiтичмв система Украєни" включау: форму
державноє влади, яка здiйснюуться народом, тобто громадянами
Украєни всiх нацiональностей через Ради народних депутатiв, а
також систему державних i громадських органiзацiй, через якi
народ Украєни здiйснюу управлiння справами суспiльства; тру-
довi колективи; самовряднi органiзацiє.
6. Економiчна система Украєни охоплюу: три форми влас-
ностi - приватну, колективну та державну; механiзм господарсь-
кого i економiчного управлiння.
7. Особа - це людина, з одного боку, як iстота бiологiчна,
як iндивiд з його природними благами (життя, фiзичне i
психiчне здоровя, воля, честь та гiднiсть), а з другого - як
найвища соцiальна цiннiсть, як носiй суспiльних вiдносин, як
виробник матерiальних цiнностей, як громадянин у вiдносинах
з державою.
8. Пiд правами та свободами громадян слiд розумiти тi, якi
закрiпленi в Конституцiє Украєни (економiчнi, полiтичнi,
соцiальнi, культурнi, релiгiйнi та особистi), а також тi, якi
передбаченi в iнших законах Украєни (право на приватну
власнiсть та єє недоторканнiсть, на пiдприумницьку дiяльнiсть,
на страйки, на екологiчно безпечне для життя i здоровя на-
вколишну середовище, на свободу думки, свободу нерсконання,
свободу совiстi, свободу листування i вибiр мiсця прожiвання).
9. Кримiнальне законодавство виконуу своє завдатя прита-
манним йому способом (ч.2 ст. 1); визначау коло та види
суспiльне небезпечних дiянь, називау єх злочинами i встановлюу
за єх вчинення вiдповiдне покарання. Це означау, що
кримiнальну вiдповiдальнiсть i покарання тягне за собвю тiльки
така суспiльне небезпечна дiя або бездiяльнiсть, яка повнiстю
пiдпадау пiд ознаки злочину, що визначенi в законi. В цьому
полягау найважливiший принцип кримiнального права,
вiдповiдно до якого "нема злочину, нема покарання без зазна-
чення про те в законi".
Стаття 2. Виключена
(Закон вiд 17 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховноє Ради
Украєни. -1992. - №35. - Ст. 511).
Стаття 3. Пiпсi-и КритiимымнГ iфк<4мм1ыосгi
Кримiнальнiй вiдповiдальностi i покаранню пiдлягав
лише особа, винна у вчиненнi злочину, тобто така, що
умисно або з необережностi вчинила передбачене
кримiнальним законом суспiльне небезпечне дiяння.
Нiхто не може бути визнаний винним у вчиненнi
злочину, а також пiдданий кримiнальному покаранню
Iнакше як за вироком суду й вiдповiдно до закону.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1983. -№4. -Ст. 50).
1. У ст.З закрiпленi основнi принципи кримiнального права -
принцип законностi i принцип вiдповiдальностi особи за вчинене
дiяння при наявностi єє вини.
Характерними ознаками кримiнальноє вiдповiдальностi у:
1) ЄЄ звязок лише iз спецiальним видом правопорушення -
злочином;
2) обовязок особи вiдповiдати перед державою за своє злочиннi
дiяння i бути покараною (зазнати обмежень, втрат);
3) мiра вiдповiдальностi (покарання) особи за вчинений нею
злочин визначауться лише судом вiдповiдно до закону.
Згiдно з цiую статтею загальною пiдставою кримiнальноє
вiдповiдальностi у склад злочину, тобто наявнiсть у дiє або
бездiяльностi особи усiх юридичних ознак злочину, визначеного
кримiнальним законом. Думки, бажання, переконання, хоч би i
висловленi у тiй чи iншiй формi, самi по собi, якщо вони не були
втiленi у конкретному протиправному дiяннi, не породжують
кримiнальну вiдповiдальнiсть.
2. Кримiнальна вiдповiдальнiсть настау за протиправнi дiяння
людини, якi були нею вчиненi умисно або з необережностi.
3. Пiдставою кримiнальноє вiдповiдальностi у наявнiсть передб -
чених кримiнальним законом обуктивних (обукт, дiяння, наслiдки, а
iнодi, крiм того, час, спосiб, мiсце, обстановка вчинення злочину) i
субуктивних (субукт, вина, крiм того, у рядi випадкiв, мотив, мета)
ознак, якi характеризують певне сусшлыю небезпечне дiяння як
злочин. Сукупнiсть такихознакмауназву "складзлочину". Прицьому
склад злочину визначауться не лише диспозицiую певна статтi
Особливоє частини, але i положеннями Загальноє частини КК. Це
означау, що склад злочину мау мiсце не лише в закiнченому дiяннi
особи (виконавця), але й у готуваннi до злочину, у замаху на злочин,
а також у дiяннях спiвучасникiв злочвиу (статтi 17 i 19).
4. Крпiiвальва вiдповiдальнiсть передбачау законно обгрунто-
анвй обшязок особи, яка вчивхла злочин, пiддатися осуду з
боку дерхам i бути покараною у повнiй вiдповiдностi з законом:.
Такий об(>язок мгавкау з моменту вчивення особою злочину i
стасфiое пш самим крмiвальнi правовiдносини мiх винною
особою i деркавою. Це означау, що держава в особi свого органу
влади, яким у суд, мау право застосувати до злочинця заходи
дерхавного примусу, а оставнiб зобовязаний такi заходи пере-
терпiти у мехах, встановлених законом.
5. Вчинення особою злочину - це пiдстава виникнення
крвмiнальноє вiдповiдальностi, повязаноє з появою у особи, яка
вчавила злочин, обовязку перетерпiти певнi змiни свого право-
вого становища, яке настау пiсля набрання вироком суду
чинностi. Iнакше кахучи, кримiнальна вiдповiдальнiсть виникау
з моменту вчинення злочину i тим самим обумовлюу обовязок
особи, звинуваченоє у вчиненi злочину, пiдлягати вимогам перед-
баченоє законом процедури пiд час розслiдування злочину. Вона
настау з моменту встановлення всiх елементiв та ознак складу
злочину вироком суду. Це в свою чергу означау, що реалiзацiя
кримiнальноє вiдповiдальностi настау з моменту засудхення
виннiй у вчиненнi злочину особи судом вiд iменi дерхавн i
првзначенвх мiри покарання та процовхууться до моменту
вiдбуття покарання за такий злочин.
Звiльненая особи вiд кримiнальнiм вiдповiдальностi (див.ко-
ментар до ст.50) за вчинений злочин означау тим самим i
звiльнення єє вiд покарання.
6. У ч.2 ст.З вiдтворено полохення Конституцiє Украєни:
"Нiхто не мохе бути визнаний винним у вчиненнi злочину, а
такох пiдданий кримiнальному покаранню iттяпте як-за вироком
суду й вiдповiдно до закону" (ст.158). Тим самим пiдкрiпленi
реальнi гарантiє прав та недоторканностi особи.
Глава II
МЕЖI ЧИННОСТI КРИМIНАЛЬНОГО КОДЕКСУ
Стаття 4. Чиннiсть Кримiнального кодексу щодо
дiянь, вчинених на територiє Украєни
Усi особи, якi вчинили злочини на територiє Украєни,
пiдлягають вiдповiдальностi на пiдставi цього Кодексу.
Питання про кримiнальну вiдповiдальнiсть дипло-
матичних представникiв Iноземних держав та Iнших
громадян) якi згiдно з чинними законами I
мiжнародними договорами не пiдсуднi в кримiнальних
справах судам Украєни, в разi вчинення цими особами
злочину на територiє Украєни, вирiшусться дипло-
матичним шляхом.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. -Нв4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни
1992. - №35. - Ст. 511).
1. Територiальний принцип просторовоє чинностi (дiє
кримiнального закону Украєни, сформульований у ч.I ст.4, поля-
гау в тому, що усi особи, якi вчинили злочин на територiє Украєни,
пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi на пiдставi КК та
iмплементованих норм мiхнародного права.
2. "Усiма особами" у громадяни Украєни, iноземнi громадяни
(в тому числi i громадяни СНД), якi не користуються правом
особистоє недоторканностi i дипломатичного iмунiтету, а такох
особи без громадянства.
3. Поняття "територiє Украєни" визначауться нормами де-
рхавного та мiхнародного права. Основнi попохення щодо цього
поняття закрiпленi у статтях 1-6 Закону "Про дерхавний кордон
Украєни" вiд 4 листопада 1991 р. (далi - Закон // Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №2. - Ст.5).
Стаття 1 Закону визначау: "Дерхавний кордоиУкiаiни у лiг i i
вертикальна поверхня, що проходить по цiй лiнiє, якi визначають
мехi територiє Украєни - сушi, вод, надр, повiтряного простору".
4. Поняттям "територiє Украєни" охоплюються: 1) суша, море,
рiчки, озера та iншi водойми, надра землi в мехах кордонiв
Украєни, а такох повiтряний простiр над суше> i водним про-
стором, в тому числi i над територiальними водами
(територiальним морем); 2) вiйськовi кораблi, приписанi до
портiв на територiє Украєни, якi знаходяться пiд прапором Ук
раiни у вiдкритому морi, у територiальних водах або портах iншоє
дерхави; 3) невiйськовi кораблi, приписанi до портiв на територiє
Украєни, якi знаходяться пiд прапором Украєни у вiдкритому
морi; 4) вiйськовi повiтрянi судна Украєнi, приписанi до аеро-
портiв на територiє Украєни, якi пiд розпiзнавальним знаком
Украєни знаходяться у вiдкритому повiтряному просторi, у
повiтряному просторi чи на аеродромi iншоє держави;
5) невiйськовi повiтрянi суцна Украєни, якi приписанi до аеропортiв
ва терпорiє Украєни та знаходяться поза iє мехами у вiдкритому
повiтовому просторi пiд розпiзнавальним знаком Украєни.
5. iериторiальна чиннiсть кримiнального закону Украєни
поширюуться i на iноземне невiйськове судно, яке знаходиться
у територiальних водах чи порту Украєни. Згiдно з п.5 ст.28
Закону прикордоннi вiйська Украєни мають право "знiмати з
судна i затримувати осiб, якi вчинили злочин i пiдлягають
кримiнальнiй вiдповiдальностi за законодавством Украєни, пере-
давати цих осiб органам дiзнання i слiдства, якщо iнше не
передбачено мiжнародними договорами Украєни".
6. Злочин (у формi готування, замаху, виконання,
пiдмовляння, пособняцтва, органiзацiйноє дiяльностi) визнауться
вчиненим на територiє Украєни у випадках: 1) коли вiн розпо-
чатий i закiнчений на територiє Украєни; 2) коли вiн
пiдготовлений за мехами Украєни, а дiє, що утворюють його,
вчиненi на територiє Украєни. Наприклад, якщо осооа за межами
Украєни придбала обладнання для вигоговдення пiдроблених
бiлетiв Нацiонального оанку Украєни, а надрукувала єх на
територiє Украєни, то мiсцем вчинення цього злочину слiд вва-
жати територiю Украєни; 3) коли суспiльне небезпечнi дiє були
розпочатi або вчиненi за межами Украєни, а закiнченi або
злочинний наслiдок настав на територiє Украєни (наприклад,
пострiл було зроблено з територiє Молдови, а смертельне пора-
нення особи сталося на територiє У краєни).
7. Норми мiжнародного права, зокрема Вiденськоє конвенцiє
про дипломатичнi зносини вiд 18 квiтня 1961 р. (далi - Конвенцiя
// Международное право в документах. - М., 1982. - С.124-138),
Вiденськоє конвенцiє про консульськi зносини вiд 24 квiтня 1963 р.,
та внутрiшнього - прийнятого на основi цих конвенцiй Положен-
ня про дипломатичнi представництва та консульськi установи
iноземних держав в Украєнi вiд 10 червня 1993 р. (далi -
Положення // Голос Украєни. - 1993. - 26 червня) надають
особистоє недоторканностi та виключають з-пiд кримiнальноє
юрисдикцiє Украєни дипломатичних представникiв iноземних
держав та певне коло iнших iноземних громадян або частково це
обмежують щодо консульських посадових осiб i консульських
службовцiв, виходячi з принципу взаумностi.
Данi особи за вчинений злочин на територiє Украєни
пiдлягають юрисдикцiє лише акредитуючоє держави, тому питан-
ня про єх вiдповiдальнiсть вирiшууться дипломатичним шляхом.
8. НацихосiбкримiвальнаюрисдикцiяУкраєннвiдповiднодост.IЗ
Положення поширюуться, як виняток, ляше у випадках ясно
внраженоєзгвдина це акредiтгуючоєдержахи, яку вона згiдно з пп.I,
2 СТ.32 Конвенцiє виражау позбаменням пехноє особи iмунiтету вiд
кримiнальноє юриодикцiє держави перебування (Украєни).
На загальних пiдставах кримiнальнiй юрисдикцiє Украєни
можуть пiдлягати цi особи лише у разi втрати ними даного
iмунiтету з iнших причин. Наприклад, пiсля того, як Украєна
сповiстила акредитуючу державу про те, що згiдно з п.2 ст.9
Конвенцiє вона вже не визнау спiвробiтником двпломатвчного
предстаишцтва дипломатичного агента, якого ранiше Украєна
згiдно з п. I ст.9 Конвенцiє визвала неприйнятною особою i
сповiстила про це дану державу, а та протягом "розумного
строку" не вiдкликала цю особу або не припинила 5 повноважень
чи вiдмовклась це зробити.
Моменти набуття i закiнчення дипломатичного iмунiтету рег-
ламентують статтi 5, 8, 9, IЗ, 39, 43, 44 Конвенцiє.
Особи, якi мають обмежений дипломатичний iмунiтет, не
пiдлягають кримiнальнiй юрясдiкцiє Украєни лише щодо дiй,
вчинених ними при виконаннi своєх обовязкiв (ст.38, п.З ст.37,
пп.5, 6 ст.27 Конвенцiє, п.IОст.Iб Положення).
9. Повний динммяпшчнш iмунiтет мають дипломатичнi
агенти (голова дипломатичного представництва - посол, пос-
ланник, повiренiй у справах; членi дипломатичного персоналу
дипломатичного представництва, що мають дипломатичний ранг,
- радники, торговi представники, вiйськовi аташе, перщi, другi i
третi секретарi, заступники торговях представникiв, помiчники
аташе i члени сiмей всiх вказаних осiб, якщо вони не у громадя-
нами Украєнi).
10. Дипломатичний курур у недоторканним та не пщлягау
украєнськiй кримiнальнiй юрисдикцiє лише при виконаннi своєх
обовязкiв, а тимчасовий дипломатичнiй курур - лише на час
доставки пошти за призначенням.
II. Обмежений диилшмпшчний Iмунiтет згiдно з ст8
Конвенцiє мау дипломатичний агент, який у громадянином Ук-
раєни або постiйно в нiй проживау. Вiн користууться iмунiтетом
вiд кримiнальноє юрисдикцiє Украєни та особистою недотор-
каннiстю лише щодо офiцiйних дiй, вчиненях ним при виконаннi
своєх функцiй.
12. Недоторканнiстю та iмунiтетом вiд кримiнальноє
юрисдикцiє корiстуюпiся також дшломатячнi агенти, акредито-
ванi в iншiй державi, якi транзитом проєжджають через територiю
Украєни. Це поширюуться i на членiв єх сiмей, якi супроводжують
вказаних осiб або слiдують окремо,щоб приуднатися до них або
повернутися у свою державу.
IЗ. Члени адмiнiстративно-технiчного персоналу дипло-
матичного представництва, а також члени єх сiмей, якщо всi вони
не у пюмадянами Украєни або не проживають в нiй постiйно,
користуються правом особистоє недоторканностi та iмунiтете вiд
кримiнальноє юрисдикцiє Украiии (ст. 15 Положення). Члени
оослуговуючого персоналу, якi не у громадянами Украєни або в
нiй постiйно не проживають, користуються iмунiтетом вiд
кримiнальноє юрисдикцiє Украєни лише щодо дiй, вчинених при
виконаннi службових обовязкiв (ст. 16 Положення).
14. Консульськi посадовi особи консульськоє установи, яким
доручено виконання консульських функцiй, в тому числi i глава
консульськоє установи, мають обмежену дипломатичну недотор-
каннiсть та обмежений iмунiтет вiд кримiнальноє юрисдикцiє
Украєни. На цих осiб кримiнальна юрисдикцiя не поширюуться
лише шоло дiй, якi стосуються єх офiцiйноє службовоє дiяльностi.
Цi особи можуть бути затркмаш або заареiтгошнi "у разi
переслiдування за вчинення тяжкого злочину або виконання
вироку (ухвалi, постанови) суду, 90 набрав законноє сили"
(ст. 25 Положення).
15. Зясовуючи шпаввя про обсяг далломатичного шуштету
ковсульськвх посадокк осiб i ковсульсьхвх сяухбiпщв, а тахох
спiвробiтшкiв адiивiстратгввогехнiчвого та обсауговуючого
персоналу дашкшатвчного представництва, а також членiв сiмеб
усiх цих осiб, веобхiдао, грiм Конвенцiє та П(миження, звер-
татись ще i до конкретахм угоди мiх Украєною та вiдповiдною
iноземною дерхавоя) про заснування днишматичного чи кон-
сульського представництва.
Цiую угодою згiдно з Конвенцiую та Полохенням даним
особам на пiдставi взаемвостi мохе бути надано бiльшого обсяху
iмунiтету вiд юрисдикцiє Украєни. Зокрема, Консульська кон-
венцiя мiх Украєною та Угорською Республiкою вiд ЗI травня
1991 р. (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.- 1992. - №51. -
Ст.682) надау консульським посадовим особам та членам єх сiмей,
якi разом з ними прохивають, замiсть обмехеного повний
iмунiтет вiд кримiнальноє юрисдикцiє Украєни (пп.1, 3 ст.15).
16. Особисто недоторканними та вiльними вiд кримiнальноє
юрисдикцiє Украєни у i представники iноземних дерхав, члени
парламентських делегацiй, а такок на пiдставi взаемвостi
спiвробiтники делегацiй iноземних дерхав, якi приєздять в Ук-
раєну чи проiхдхають через неє травзитом для участi в
мiхнародних переговорах, мiхнародних кооференцiях та нара-
дах аоо з iншими офiцiйними дорученнями.
Вищесказаве стосуутiся i члецiв сiмей цих осiб, якi єх супровод-
хують, якщо вовн не е громадянами Украєни (ст.27 Полохення).
17. Особисто недоторканними та вiльними вiд кримiнальноє
юрисдикцiє Украєни е такох Генеральний Секретар ООН, його
помiчники та iншi посадовi особи ООН, а такох члени єх сiмей.
Обсяг єхнього iмунiтету, порядок та пiдстави його анулювання
визначаютьроадiли 11, 12, 14, 18, 19, 20 Конвенцiє про привiлеє та
iмунiтети Ооуднаних Нацiй вiд IЗ лютого 1946 р. (див.: Мехдуна-
роцное право в документах. - М., 1982. - С.138-142) та аiлппаiлиi
мiхнароднi договори, в яких бере участь Украєна (п.28 Подохення).
18. Крiм даного КК ва територiє Украєни мають чиннiсть i
загальновизнанi норми мiхнародного права, якi iмплементованi
у нацiональне законодавство Украєни як його невiдумна
частина, норми прямоє дiє Законом Украєни "Про дiю
мiхнародних договорiв на тервiорiє Украiвв" вiд 10 грудня 1991 р.
(далi - Закон // Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -
№10.-Ст.137). Оскiльки ця iмплементацiя у загальногалузевою,
то стосууться вона i кримiнального законодавства Украєни.
Iмплементованими нормами у як вказанi у Законi ратифiкованi
Украєною мiхнароднi договори, так i договори, вказанi в iнших
офiцiйних документах Верховноє Ради Украєни (у Законi "Про
правонаступництво Украєни" вiд 12 вересня 1991 р.// Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1991. - №46. - Ст.617; у Зверненнi
Верховноє Ради Украєни до парламентiв i народiв свiту вiд
5 грудня 1991 р. // Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992.
- №8. - Ст. 199-200; у Заявi Верховноє Ради Украєни з приводу
укладення Украєною Угоди про спiвдрухнiсть незалехних де-
рхав вiд 20 грудня 1991 р.// Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.
- 1992. - №13. - Ст.180), iншi загальновизнанi мiхнародно-пра-
вовi акти, зокрема Загальна Декларацiя прав людини вiд
10 грудня 1948 р. та Мiхнародний пакт про громадянськi i
полiтичнi права вiд 19 грудня 1966 р. // Вiдомостi Верховноє
Ради УРСР. - 1976. - №Й. - Ст. 198.
У випадках суперечностi мiх нормами мiхнародного права та
КК прiоритетну чиннiсть мають мiхнароднi норми (див. Х роздiл
Декларацiє про дерхавний суверенiтет Украєни // Вiдомостi
Верховноє Ради УРСР. - 1990. - №31. - Ст.429).
Стаття 5. Чиннiсть Кримiнального кодексу
щодо дiянь, вчинених за межами
Украєни
Громадяни УкраТни, якi вчинили злочини за межами
Украєни, пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за
цим Кодексом, якщо вони притягнутi до кримiнальноє
вiдповiдальностi або вiдданi до суду на територiє Ук-
раТни.
На тих же пiдставах несуть вiдповiдальнiсть перебува-
ючi в Украєнi особи без громадянства, якi вчинили
злочини за межами Украєни.
Якщо названi особи за вчиненi злочини зазнали пока-
рання за кордоном, суд може вiдповiдно помякшити
призначене єм покарання або повнiстю звiльнить
винного вiд вiдбування покарання.
Iноземнi громадяни за злочини, вчиненi поза межами
УкраТни, пiдлягають вiдповiдальностi за кримiнальними
законами УкраТни у випадках, передбачених
мiжнародними договорами.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. i Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради УкраТни. -
1992. - №35. - Ст. 511).
I. Стаття 5 сконструйована як логiчна норма, що мiстить кiлька
iнститутiв. Зокрема, в ч. I йдеться про: _
а) iнститут охорони правопорядку Украєни вiд посягань єє гро iа-
дян, вчинюваних за iє мехами, в тому числi i в iноземнiй державi;
б) iнститут охорони тотохних або аналогiчних украєнським
iнтересiв правопорядку iноземноє дерхави, наприклад, хиття,
власностi, громадського порядку, вiд посягань громадян Украєни
за ЄЄ мехами, в тому числi i на територiє цiує дерхави.
2. Передбачена ч. I ст.5 вiдповiдальнiсть за злочини, вчиненi
за мехами Украєни, грунтууться на нацiональному принципi
просторовоє чинностi кримiнального закону. Пiдстави такоє
вiдповiдальностi вiдобрахають породхений громадянством Ук-
раєни постiйний правовий звязок особи з дерхавою у формi єх
взаумних прав та обовязкiв. Зокрема, громадяни Украєни згiдно
з Конституцiую зобовязанi дотримуватись всiх законiв дерхави,
а та зобовязана здiйснювати "захист i заступництво iромаян
Украєни, якi пересувають за кордоном" (ст.8 Закону Украєни
"Про громадянство Украєни" вiд 8 ховтня 1991 р. // Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 199Г -№50. - Ст.701).
3. Згiдно з ч.I ст.5 громадянин Украєни несе вiдповiдальнiсть
на батькiвщинi за вчинене за кордоном дiяння лише за умови,
що воно визнауться злочинним даним КК. Згiдно з ч.2 ст.5 на
таких же пiдставах за данi дiяння несуть вiдповiдальнiсть i
"перебуваючi в Украєнi особи оез громадянства", тобго особи, якi
не мають доказiв налехностi до громадянства ходноi дерхахи i
постiйно прохквають в Украєнi.
4. Притягнення до вiдповiдальностi за злочини, вчиненi за
кордоном, передбачау необхiднiсть точного встановлення, що
дана особа на момент вчинення цього дiяння була громадянином
Украєни чх особою без громадянства, що постiйно проживау в
Украєнi. Питання про належнiсть до громадянства Украєни
вирiшууться згiдно з статтями 1-21 Закону "Про громадянство
Украєни" iз змiнами i доповненнями вiд 28 сiчня 1993 р.
(Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №14. - Ст.121).
5. На таких хе пiдставах несуть за даний злочин
вiдповiдальнiсть i особи, що мають подвiйне громадянство -
Украєни та iншоє держави, якщо в останнiй ца особа не понесла
вiдповiдальностi за вчинене. На пiдставах ч.I ст.5 мають
вiдповiдати данi особи i за злочин, вчинений на територiє iншоє
держави, громадянами якоє вони також у, якщо iнше не перед-
бачене договором мiж Украєною i цiую державою.
6. Громадяни Украєни, якi за вчиненi за кордоном злочини
засудженi iноземним судом до позбавлення волi, можуть переда-
ватися для вiдбування цього вироку Украєнi згiдно з Конвенцiую
про передачу осiб, засуджених до позбавлення волi, для
вiдбування покарання в державi, громадянами якоє вони у, вiд
19 травня 1978 р., що була укладена з iнiцiативи СРСР мiж
краєнами колишньоє соцiалiстичноє спiвдружностi (далi - Кон-
венцiя), та Указу Президiє Верховноє Ради СРСР про порядок
виконання зобовязань, що випливають для СРСР з цiує Кон-
венцiє (далi - Указ) вiд 10 серпня 1979 р. (Вiдомостi Верховноє
Ради СРСР. - 1979. - №33. - Ст.539-540). Аналогiчний договiр
згодом було укладено мiж СРСР 1 Фiнляндiую. Цi акти зберiгають
чиннiсть в Украєнi вiдповiдно до єє зобовязань щодо правона-
ступництва мiжнародних догоюрiв СРСР (див. ст.5 Закону "Про
правонаступнiцтю Украєни" вiд 12 вересня 1991 р.// Вiдомостi
Верховноє Ради Украєни. - 1991. - №46. - Ст.617; п. 12 Заяви
Верховноє Радi Украєни з приводу укладення Украєною Угоди
про спiвдружнiсть незалежних держав вiд 20 грудня 1991 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №13. - Ст. 180) та
Постанови Верховноє Ради Украєни "Про порядок тимчасовоє дiє
на територiє Украєни окремих актiв законодавства Союзу РСР"
вiд 12 вересня 1991 р. (Вiдомостi Верховноє Ради Украєнi. -1991.
- №46. - СТ.621).
На пiдставi ст. 11 Конвенцiє та ст. 12 Указу щодо засудженого,
переданого для вiдбування покарання Украєнi, настають такi ж
правовi наслiдки засудження, як i щодо особи, засудженоє за таке
ж дiяння в Украєнi.
7. Частина 4ст.5 передбачау вiдповiдальнiсть лише iноземних
громадян та осiб без громадянства, якi постiйно в Украєнi не
проживають, тiльки щодо вчинених за межами Украєни i не проти
єє iнтересiв злочинiв, боротьбу з якими веде свiтове спiвтовариство
на основi мiжнародних договорiв, якщо учасницею єх у Украєна.
Особлива частина КК передбачау дiяння, кримiналiзацiя яких
вiдбулася на пiдставi укладених колишнiм СРСР мiжнародних
договорiв щодо боротьби з окремими видами злочинiв
(наприклад, ст.123 "Захоплення заложникiв").
8. На пiдставi мiжнародних угод виннi у вказаних в ч.4 ст.5
злочинiв особи можуть передаватися iноземнiй державi для
кримiнального переслiдування. За вчинення за межамиУкраєни
злочинiв iнтiтiпс видiв данi особв можуть передаватися iншiй державi
лише за наявностi мiждержавного договору про правову допомогу.
Видача громадянина Украєни iноземнiй державi у
неприпустимою, крiм випадкiв, передбачених мiжнародними уго-
дами (ст.9 Закону "Про громадянство Украєни"). Найбiльш
iмовiрно це може стосуватися громадян з подвiйним громадянст-
вом щодо видачi державi, в якiй вони мають друге громадянство,
або щодо iнших громадян, якi вчинили злочини проти осiб, якi
користуються мiжнародним захистом, в тому числi i проти дипло-
матичних агентiв, якщо "обставини того вимагають" (ст.б Кон-
венцiє про вiдвернення i покарання злочинiв проти осiб, якi
користуються дипломатичним захистом, в тому числi й дипло-
матичних агентiв, вiд 14 грудня 1973 р. // Международное право
в документах.- М., 1982. - С.411).
Стаття 6. Чиннiсть кримiнального закону в часi
Злочиннiсть) каранiсть дiяння визначаються законом,
який дiяв пiд час вчинення цього дiяння.
Закон, що усувас каранiсть дiяння або помякшуу
покарання, мав зворотну силу, тобто поширюуться з
моменту набрання ним чинностi також на дiяння,
вчиненi до його видання.
Закон, що встановлюу каранiсть дiяння або посилюу
покарання, зворотно? сили не мас.
(Iа змiнами, внесеними Законом вiд 7 липня 1992 р.
//Вiдомостi Верховноє Ради Украєни-1992. -№39. -Ст. 570).
1. Чинним визнауться закон, що набув законноє сили, до його
скасування чи замiни новим законом, а якщо закон було прийня-
то на певний строк, - до закiнчення такого строку.
2. Питання набуття законноє скли законом врегульованi ч.5
ст.97 Конституцiє Украєни в редакцiє вiд 14 лютого 1992 р.
(Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №20. - Ст.271) так:
"Закон набирау чинностi пiсля десяти днiв з моменту його
опублiкування, якщо iнше не передбачено самим законом, але
не ранiше дня його опублiкування". Офiцiйними джерелами, в
яких публiкуються закони, у "Вiдомостi Верховноє Ради Ук-
раєни" та газета "Голос Украєни".
3. Згiдно ч.I ст.б злочиннiсть i каранiсть дiяння вязначаються
законом, який дiяв пiд час вчинення цього дiяння. Однак ч.2 ст.6
обумовлюу випадки, коли прийнятий повий закон усувау
злочиннiсть дiяння або помякшуу покарання за нього. Таквй
i-iчi
закон мау зворотну силу, тобто поширюуться з моменту набуття
чинностi на дiяння, вчиненi до його видання. Проте закон, що
встановлюу каранiсть дiяння або посилюу покарання, зворотноє
сили не мау.
Усунення або встановлення караностi дiяння, а також
помякшення або посилення покарання здiйснюються шляхом
законодавчого виключення чи введення нового складу злочину,
шляхом змiни диспозицiє або санкцiє, а також шляхом введення
або виключення обставин, що зменшують або збiльшують ступiнь
суспiльноє небезпеки певного злочину.
4. Якщо закон виключау каранiсть дiяння, вiн мау зворотну
силу - дiяння, вчинене особою до набуття сили цим законом,
бiльше не вважауться злочинним. Кримiнальна справа щодо неє
не може бути порушена, а наявна пiдлягау закриттю за
вiдсутнiстю складу злочину. Якщо особа вже засуджена i вiдбувау
покарання за дане дiяння, то на пiдставi ч.2ст.54 вона пiдлягау
звiльненню вiд покарання в порядку ст.405 КПК. Дана особа,
а також особа, яка повнiстю вiдбула покарання за це дiяння, на
пiдставi п. I ч. I ст.55 визнаються такими, що не мають судимостi.
5. Зворотну Салу мау i закон, який помякшуу покарання.
Помякшення покарання визначауться шляхом порiвняння
санкцiй попереднього та нового закону, який набув чинностi, як
щодо основних, так i щодо додаткових покарань, а також i
поуднання цих покарань. Якщо новий закон помякшуу пока-
рання, то застосовууться саме вiн щодо дiянь, вчинених до
набуття ним сили. Особам, засудженим за даний злочин за
ранiше дiючим законом, мiра покарання, що перевищуу санкцiю
нововиданого закону, знижууться до максимальноє межi пока-
рання, встановленого новим законом, на пiдставi ч.З ст.54 КК в
порядку ст. 405 КПК.
6. Стаття 54 КК текстуальне не регламентуу ситуацiє, коли
засудженiй особi призначено покарання бiльш суворого виду, нiж
передбачено санкцiую нового закону. Однак вiдповiдь на це дау
системний аналiз змiсту статей 54, 3, 6, 39, 47 КК та ст.405
КПК. Таке покарання пiсля набуття чинностi новим законом
втрачау законнi пiдстави i тому пiдлягау замiнi на найбiльш
суворий вид покарання, передбаченого новим законом, iз засто-
суванням коефiцiунтiв, вказаних в ст.47 КК щодо переведення
одного виду покарання в iнший. При цьому максимальний розмiр
такого покарання не може перевищувати максимального його
розмiру за санкцiую нового закону.
7. Закон, що встановлюу каранiсть дiяння або посилюу пока-
рання, зворотноє сили не мау. Особа, яка вчинила злочин до
набуття чинностi цим законом, вiдповiдау за законом, який дiяв
пiд час вчинення даного злочину. Наприклад, особам, якi
вчинили крадiжки iндивiдуального майна громадян до 16 лютого
1993 р.,коли набув чинностi Закон "Про внесення доповнень i
змiн до Кримiнального i Кримiнально-процесуального кодексiв
Украєни" вiд 26 сiчня 1993 р., що посилив покарання за даний
злочин, суд повинен призначати покарання за санкцiую ст. 140
в попереднiй редакцiє.
Глава ПI
ПРО злочин
Стаття 7. Поняття злочину
Злочином визнауться передбачене кримiнальним за-
коном суспiльне небезпечне дiяння (дiя або
бездiяльнiсть), що посяга на суспiльний лад Украєни,
його полiтичну I економiчну системи, власнiсть, особу,
полiтичнi, трудовi, майновi та Iншi права 1 свободи грб-
мадян, а так само iнше передбачене кримiнальним за-
коном суспiльне небезпечне дiяння, яке посягав на пра-
вопорядок.
Не е злочином дiя або бездiяльнiсть, що хоч формаль-
но 1 мiстить ознаки будь-якого дiяння, передбаченого
кримiнальним законом, але через малозначнiсть не
являс суспiльноє небезпеки.
(Iз змiнами, внесеними Указом вiд 12 сiчня 1983 р. I Зако-
ном вiд 17 червня 1992 р. //Вiдомостi Верховноє Ради УРСР.
- 1983. - №4. - Ст. 50; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1992. -№35. -Ст. 511).
1. Стаття 7 мiстить загальне визначення поняття злочину, яке
включау його соцiальну ознаку - суспiльну небезпечнiсть та
нормативну ознаку злочину - дiяння, що передбачене
кримiнальним законом. Разом з тим у ч.I ст.З вказууться, що
кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягау лише особа, винна у
вчиненнi злочину, а в ч.2 ст.I говориться, що Кримiнальний
кодекс встановлюу покарання за вчиненi злочини. Отже, поняття
злочину включау чотири ознаки: суспiльну небезпечнiсть,
протиправнiсть, вину та каранiсть. Тому злочином за
кримiнальним правом визнауться дiявня (дiя або бездiяльнiсть),
яке у суспiльне небезпечним, протвправнвм, винним та караним.
В ст.7 названi соцiальнi цiнностi та блага, на якi посягау
злочин. Це суспiльний лад Украєни, полiтична i економiчна
системи, власнiсть, особа, полiтичнi, трудовi, майновi та iншi
права i свобода громадян та весь правопорядок. Поняття цих
обуктiв див. в ПП.З, 4,5,6,7 коментаря до ст.I.
2. Злочин - це конкретне суспiльне небезпечне дiяння людини.
Воно може проявлятися у формi дiє або бездiяльностi. Томудумки,
переконання та намiри осоои вчинити злочин, не реалiзованi у
конкретнiй суспiльне небезпечнiй дiє або бездiяльностi, злочином
не визнаються.
Злочинна дiя - це активна форма поведiнкв особи, наприклад,
угон транспортних засобiв (ст.215). Злочинна бездiяльнiсть -
це певна форма поведiнки особи, що повязана з невчиненням
дiй, якi вона повинна була i могла вчинити в силу закону або
взятого на себе зобовязання. Наприклад, неподання допомогв
хворому особою медiчного персоналу (ст. 113). Деякi злочини
можуть бути вчиненнi як шляхом дiє, так i шляхом бездiяльностi,
наприклад, порушення правил охорони працi (ст. 135).
3. Суспiтна небезпечнiсть - це обуктивна властивiсть
злочину причиняти або створювати загрозу спричинення шкоди
обуктам кримiнально-правовоi охорони. Iнакше кажучи,
суспiльна небезпечнiсть - це така ознака злочину, яка вказуу на
його суттуву шкоду. Разом з тим закон вживау i такi поняття, як
"характер" i "ступiнь суспiльноє небезпечностi". Характер
суспiльноє небезпечностi злочину - це якiсний показник, який
визначауться, перш за все, тiую або iншою групою суспiльних
вiдносин, на якi посягау злочин. Ступiнь суспiльноє небезпеч-
ностi вчиненого злочину залежить вiд форми вини, мотиву i мети,
способу вчинення дiй, мiсця, обстановки та стадiє його вчинення,
тяжкостi злочинних наслiдкiв тощо. Наприклад, крадiжка з
проникненням у житло значно пiдвищуу ступiнь суспiльноє
небезпечностi цього злочину у порiвняннi з крадiжкою
iндивiдуального майна з iнших примiщень.
4. Кримiнальна пропшпрввнiсть злочину - це юридичне
вираження суспiльноє небезпечностi. Суть єє в тому, що конкрет-
не суспiльне небезпечне дiяння визнауться злочином лише в
тому випадку, якщо. воно передбачене як злочин в чинному
кримiнальному законi (ст. З КК). Iз цього положення випливау
важливий висновок: при вирiшеннi питання про злочиннiсть або
незлочиннiсть дiяння не допускауться застосування аналогiє.
Слiд мати на увазi, iцо протиправнiсть як юридичне вираження
суспiльноє небезпечностi передбачау положення закону, що
мiститься в Загальнiй частинi КК (наприклад, про виннiсть
особи, вiк, стадiє вчинення злочину, спiвучасть), а також у
диспозицiє i санкцiє конкретноє статтi Особливоє частини КК.
Обидва цi положення у єх сукупностi створюють поняття того чи
iншого конкретного злочину.
5. Злочин - це винне дiяння. Воно визнауться таким при
наявностi у особи вiдповiдного психiчного ставлення (свiдомостi
i волi) до вчиненоє дiє або бездiяльностi. Це ставлення може
дiставати вияв у формi умислу чи необережностi (див. коментар
до статей 8 i 9). Не буде злочину в тому випадку, коди суспiльне
небезпечне дiяння вчинене особою, яка перебувала у станi
неосудностi. Не вважауться злочином також дiяння, яке фор-
мально мiстить ознаки злочину, але вчинене особою внаслiдок
непереборноє сили або пiд впливом фiзичного насильства, якому
вона не могла протистояти. Не буде складу злочину в дiяльностi
охоронця майна, якай внаслiдок поранення або пiд загрозою
смертi з боку злочинцiв був позбавлений можливостi переш-
кодити розкраданню.
6. Характерною рисою злочину у його каранiсть. Чинне
законодавство (наприклад, статтi 50, 51) в окремих випадках
передбачау можливiсть звiльнення особи, яка вчинила злочин,
вiд кримiнальноє вiдповiдальностi та вiд покарання.
7. Наявнiсть у дiяннях особи формальних, тобто лише
зовнiшнiх ознак складу злочину, передбаченого законом, не
завжди у пiдставою для визнання такого дiяння злочином. Мова
йде про дiяння, яке через малозначнiсть не становить суспiльноє
небезпеки (ч.2 ст.7).
8. Мялоамячнмянь дiяння означау, пю вчинена дiя (бездiяльнiсть)
або зовсiм не сиричишла i не могла сиричишги шкоди, або
спричинила чи м(ила сiiрiчiiшєиi лишедуже незначну шкоду. Якщо
в дiяннi встаномевi освяки, якi вказанi в ч.2 ст.7, справа пiдлягау
закриттю за вiдсутшепо складу злочину (п.2 ст.б КПК).
Стаття 7. Поняття тяжкого злочину
Тяжкими иочимми визнаються перелiченi в частинi
2 цiвТ статтi умиснi дiяння, що являють пiдвищену
суспiльну небезпеку.
До тяжких злочинiв належать: особливо небезпечнi
злочини протидержави (статтi 56-60, 62, 63, 63); пору-
шення рiвноправностi громадян залежно вiд Тх расовоє,
нацiональноє приналежностi чи ставлення до релiгiє при
обтяжуючих обставинах (стаття 66 частини 2 1 3);
бандитизм (стаття 69); дiє, що дезорганiзують роботу
виправно-трудових установ (стаття 69); контрабанда
(стаття 70); масовi безпорядки (стаття 71); пошкоджен-
ня шляхiв сполучення 1 транспортних засобiв (стаття
78); виготовлення або збут пiдроблених грошей чи
цiнних паперiв (стаття 79); порушення правил про ва-
лютнi операцiє при обтяжуючих обставинах (стаття 80
частина 2); розкрадання державного або колективного
майна з проникненням у примiщення чи iнше сховище,
у великих розмiрах або в особливо великих розмiрах
(статтi 81 частини 3 i 4, 82 частини 3 1 4, 83 частина З,
84 частина 3 1 86); розкрадання державного або ко-
лективного майна шляхом грабежу, вчинене при обтя-
жуючих обставинах (стаття 82 частини 2 1 3); розбiй з
метою заволодiння державний, колективним майном
або iндивiдуальним майном громадян (статтi 86 1 142);
вимагательство державного або колективного майна
або iндивiдуального майна громадян прп обтяжуючих
обставинах (статтi 86 частина 3 i 144 частина 3); вчине-
не при обтяжуючих обставинах умисне знищення або
пошкодження державного чи колективного майна або
iндивiдуального майна громадян (статтi 89 частини 2 i
З та 14э частина 2); умисне пошкодження або знищеннi
майна працiвника правоохоронного органу (стаття 189
частина 2); умисне вбивство (статтi 93, 94196); умисне
тяжке тiлесне ушкодження (статтi 101, 189 частина 2);
згвалтування (стаття 117); захоплення заложникiв
(стаття 123); крадiжка Iндивiдуального майна з
проникненням у житло (стаття 140 частина 3); грабiж
при обтяжуючих обставинах (стаття 141 частини 2,314)
шахрайство з фiнансовими ресурсами (стаття 148"
частина 2);спекуляц1я при обтяжуючих обставинах
(стаття 154 частини 2 1 3); перевищення влади або
службових повноважень при оотяжуючих обставинах
(стаття 166 частина 2); одержання хабара (стаття 168);
посередництво в хабарництвi або дача хабара при обтя-
жуючих обставинах (статтi 169 частина 2 i 170 частина
2); притягнення завiдомо невинного до кримiнальноє
вiдповiдальностi при обтяжуючих обставинах (стаття
174 частина 2); примушення давати показання при обтя-
жуючих обставинах (стаття 175 частина 2); винесення
завiдомо неправосудного вироку, рiшення, ухвали або
постанови, якщо воно спричинило тяжкi наслiдки (стат-
тя 176 частина 2); створення не передбачених законо-
давством вiйськових аоо Iнших збройних формувань чи
груп (стаття 187); посягання на життя працiвника
мiлiцiє або народного дружинника (стаття 190); злiсне
або особливо злiсне хулiганство (стаття 206 частини 2
I 3); угон або захоплення залiзничного рухомого скла-
АУповIтряного, морського чи рiчкового судна (стаття
217); блокування транспортних комунiкацiй (стаття
217 частина 3); розкрадання вогнестрiльноє зброє,
бойових припасiв або вибухових речовин (стаття 22);
розкрадання радiоактивних матерiалiв (стаття 228);
розкрадання наркотичних засобiв при обтяжуючих
обставинах (стаття 229- частини 2 1 3), а так само збут
або вчинене з метою забуту розкрадання, виготовлення,
придбання, зберiгання, перевозка або пересилка таких
засобiв (статтi 229 1 229-); непокора пи обтяжуючих
обставинах (стаття 232 пункти б" 1 в"); опiр на-
чальниковi або примушення його до порушення служ-
бових обовязкiв (стаття 234); насильницькi дiє щодо
начальника (стаття 236); порушення статутних правил
взаумовiдносин мiж вiйськовослужбовцями при
вiдсутностi мiж ними вiдносин пiдлеглостi при обтяжу-
ючих обставинах (стаття 238 пункти "б" 1 "в); де-
зертирство (стаття 241); умисне знищення або пошкод-
ження вiйськового майна при обтяжуючих обставинах
(стаття 245 пункти "б 1 "в"); порушення правил несення
бойового дежурства при обтяжуючих обставинах (стат-
тя 251 пункти в" i "г).
(Ст. 71 Кодекс доповнено Указом вiд 21 липня 1972 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1972. - №31. - Ст. 260. )
Цз змiнами, внесенимиУказамивiд 23липня1973р., 17 черв-
ня1974р., 12сiчня19в3р., 29дютого 1984 р., 31мтня19в7р.,
2iсерпня1987р., Мквтяє9в8р., 14квiтня1989р., 18сiчня1991р.
i3аконамивiд18вересня1в91р., 17червня1992р., 26снняє993р.,
ЗО червня 1993 р., 11 листопада 1993 р., 28 сiчня 1994 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. -1973. - №32. - Ст. 260; 1974. -
№27. - Ст. 222; 1983. - №4. - Ст. 50; 1984. - №11. - Ст. 203; 1987.
- №32. - Ст. 631; 1987. - №35. - Ст. 674; 1988. - №17. - Ст. 427;
1989. - №17. - Ст. 148; 1991. - №7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє
Ради Украєни. - 1991. - №47. - Ст. 650; 1992. - №35. - Ст. 511;
1993. -№12. -Ст. 97; Голос Украєни. -1993. -20 липня, 1 грудня;
1994. - 23 березня, ЗО березня).
I. Поняття тяжкого злочину включау двi конструктивнi
ознаки: 1) дiяння мусить бути умисним i 2) пiдвищений характер
або ступiнь суспiльноє небезпечностi такого дiяння.
За характером суспiльноє небезпечностi, залехно вiд важливостi
та цiнностi обукта, який охоронауться кришвалiавм загоном,
тяжкими у особливо небезпечнi злочини проти держави, злочини
проти життя особи, бандитизм, масовi безпорядки, розбiй тощо.
До тяжких злочинiв внаслiдок пiдвищеного ступеня єх
суспiльноє небезпечностi вiднесенi умисне знищення або пош-
кодження майна, перевищення влади або службових повноважень
i iншi дiяння, вчиненнi при обтяжуючих обставинах.
2. Стаття 7 мiстить вичерпний перелiк тяжких злочинiв.
Розширене єє тлумачення недопустиме.
3. Вчинення тяжкого злочину обумовлюу низку правових
наслiдкiв. Так, при засудженнi за тяжкий злочин особа, яка мау
вiйськове або спецiальне звання, може бути за вироком суду
позбавлена цього звання (ч.I ст.37); повнолiтнi особи чоловiчоє
статi, якi засудженi вперше до позбавлення волi за тяжкi
злочини, вiдбувають покарання у колонiях посиленого режиму
(ч.4 ст.25), а повнолiтнiм особам, якi вчинили особливо небез-
печнi злочини проти держави i засудженi за них до позбавлення
волi (незалежно вiд строку) або за iншi тяжкi злочини i засудженi
за них до позбавлення волi на строк понад пять рокiв, позбав-
лення волi може бути призначене у виглядi увязнення в тюрмi
на весь строк покарання або частину його (ч.8 ст.25) тощо.
4. Поняття "тяжкий злочин" iнодi вживауться у законi в
контекстi квалiфiкуючоє ознаки злочину. Наприклад, наклеп,
завiдомо неправдивий донос та завiдомо неправдиве показання,
якщо вони поеднаннi з обвинуваченням в особливо небезпечному
злочинi проти держави чи iншому тяжкому злочинi, тягнуть за
собою вiдповiдальнiсть згiдно з 4.3 ст.125,4.2 ст.177 i ч.2 ст.I/8 КК..
5. Залежно вiд характеру i ступеня суспiльноє небезпечностi
злочинiв, що вчиняються, кримiнальний закон крiм поняття
"тяжкий злочин", користууться поняттям "особливо тяжкий
злочин" (статтi 24, 25). Самостiйну групу утворюють злочини,
якi у теорiє та судовiй практицi визначаються поняттям "менш
тяжкий злочин" (наприклад, статтi 75, 91, 95, 98).
Стаття 8. Вчинення злочину умисно
Злочин визнауться вчиненим умисно, коли особа, яка
його вчинила, усвiдомлювала суспiльне небезпечний
характер своує дiє або бездiяльностi, передбачала ТI
суспiльне небезпечнi наслiдки I бажала єх або свiдомо
допускала настання цих наслiдкiв.
1. У ст.8 вказууться н двi характернi ознаки умислу - iнте-
лектуальну i вольову. Iнтелектуальна ознака умислу включау:
1) усвцсмквня особою суспiлiво нвоетечного характеру свхi дiє чи
бездiялнх)сгii2) пЁредбачЁЯняйогосуаддыюнвбезаечнихтаслщкт.
Вольова ознака умислу означау наявнiсть у субукта злочину
бажання настання вiд вчиненого ним дiяння суспiльне небез-
печних наслiдкiв чи свiдоме єх допущення.
вивниб та бахав !х настання, мохливо лхше при ретельному
аналiзi складу вчиненого злочину та виявленнi його елементiв i
всiх обставин справи. Порушення цiує вимоги породжуу серйознi
понидiй щодо квалiфiкацiє злочину. Так, М. було засуджено за
а."" ст.93 за вбивство з хулiганських мотивiв свого тестя Л-
Проте належний аналiз всiх обставин справи, зроблений судовою
колегiую Верховного Суду Украєни, привiв до висновку, що М.
не ставив за мету вчинити вбивство Л" а заподiяв йому тiлесне
ушкодження, яке викликало гостру втрату кровi, внаслiдок чого
сталася смерть. Враховуючи це, колегiя змiнила вирок суду щодо
М. i переквалiфiкувала його дiє з п."б" ст.93 на ч.3 ст. 101 КК
(Рад. право. - 1964. - №2. - С.144-145).
Мета - обовязкова ознака складу злочину лише тодi, коли вона
прямо передбачена у диспозицiє кримiнального закону. Це озна-
чау, що вiдповiдальнiсть за таким законом настау лише за такi
дiє, якi вчиняються iз вказаною в ньому метою. Наприклад, за
СТ.59 посягання на життя представника iноземноє держави
визнауться злочином проти держави, коли воно вчинене з метою
викликати мiжнароднi ускладнення. Разом з тим, встановлення
мети, як ознаки субуктивноє сторони дiяння, необхiдно в усiх
випадках вчинення умисного злочину, що дозволить виявити
його причини, а також визначити вид i мiру покарання.
8. До рiзновиду прямого умислу теорiя кримiнального права
вiдносить визначений, невизначений та альтернативний умисли.
Аизшчениилижелхарахтеiздуутьсянаявтспоувинногобажання
досяггнкснкрехногозлочннногонаслщку.напрвклад.запффятитяжке
тiлесне ушкодження, ощержятя хабара, викрасти чуже майно.
Иевизмменим е умисел, при якому винний передбачав
суспiльне небезпечнi наслiдки лише у загальних рисах, а не у
iндивiдуально визначеному виглядi. Так, при нанесеннi сильного
удару особа усвiдомлюу, що завдау потерпiлому тiлесне ушкод-
ження, не усвiдомлюючи, яким воно буде: тяжким, середньоє
тяжкостi чи легким. У цьому випадку така особа вiдповiдау за те
тiлесне ушкодження, яке вона фактично заподiяла.
Альтернапшвшш умисел мау мiсце тодi, коли особа передба-
чау i бажау настання одного iз кiлькох можливих злочинних
наслiдкiв (наприклад, смертi або тяжкого тiлесного ушкоджен-
ня). Винна особа в такому випадку буде вiдповiдати за тоб
наслiдок, який настав фактично.
9.3 урахуванням емоцiйноє сторони вчиненого злочину i умов
формування умислу в теорiє кримiнального права розрiзняють.
заздалегiдь обдуманий, раптовий та афектований умисли.
Заздалегiдь обдуманий умисел характеризууться тим, що: 1) вiн
виникау у винного ще до початку вчинення злочину; 2) завчасно
обдуманi найбiльш важливi дiє i умова, якi будуть мати значення
для успiшного здiйснення злочинного намiру.
Рапттий умисел виникау безпосередньо перед самим почат-
ком вчинення злочину. Iнакше кажучи, винний здiйснюу свiй
злочинний намiр у момент виникнення умислу.
Окремим видом раптового умислу у афектомашй умисел, тобто
такий, що виникау в процесi силiвого душеввого хвилюванви
(афекту) раптово, пiд впливом тих чи iнших особливих обсiавян,
найчастiше внаслiдок протизаконного насильства з боку поiуршлого.
Вiдповiдно до п.4 ст.40 вчинення злочину пiд впливом сильного
душевного хвилювання, викликаного неправомiрними дiями
потерпiлого, у обставиною, що помякшуу вiдповiдальнiсть, а у
деяких випадках - вирiшальною ознакою спецiального складу
злочину (статтi 95 i 103).
Стаття 9. Вчинення злочину з необережностi
Злочин визнауться вчиненим з необережностi, коли
особа, яка його вчинила, передбачала можливiсть на-
стання суспiльне небезпечних наслiдкiв своу? дIТ або
бездiяльностi, але легковажно розраховувала на єх
вiдвернення, або не передбачала можливостi настання
таких наслiдкiв, хоч повинна була i могла єх передбачити.
1. За своєм змiстом ст.9 охоплюу два види необережноє вини:
злочинну самонадiянiсть i злочинну недбалiсть.
Злочинна самонадiянiсть буде тодi, коли особа: 1) передба-
чау можливiсть настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує
дiє чи бездiяльностi (iнтелектуальний момент) i 2) лепковажно
розраховуу на вiдвернення цих наслiдкiв (вольовий момент). При
цьому винний усвiдомлюу суспiльну небезпечнiсть свого дiяння
(невiдповiднiсть його закону, службовим, професiйним або за-
гальноприйнятим правилам тощо).
При злочиннiй недбалостi особа: 1) не передбачау можливостi
настання суспiльне небезпечних наслiдкiв своує дiє або
бездiяльностi; 2) повинна була передбачити такi наслiдки i
3) могла єх передбачити. У цьому випадку винний не усвiдомлюу
суспiльноє неоезпечностi своує поведiнки, тому не передбачау
можливостi настання суспiльне небезпечних наслiдкiв.
2. Злочин вважауться вчиненим за злочинноє самонадiяностi,
коли особа: 1) передбачау лише можливiсть суспiльне небез-
печних наслiдкiв своує дiє або бездiяльностi; 2) розраховуу на
реальнi сили (наприклад, знання, досвiд, вмiння, фiзичнi сили,
сили природи) або конкретнi обставини (надiйнiсть технiчних
засобiв, дiя iнших .сил тощо), якi дозволять уникнути настання
суспiльне небезпечних наслiдкiв; 3) єє розрахунки були легко-
важними (невиправданими) i такi наслiдки настали. У цьому
випадку винний, з одного боку, недостатньо оцiнив значення
обставин, якi могли викликати шкiдливi наслiдки, а з другого -
переоцiнив своє можливостi або iншi обставини, якi могли б
вiдвернути такi наслiдки. I у першому, i у другому випадках особа
дiу неооачно i легковажно. Так, водiй автомобiля, який перевищуу
граничне допустиму швидкiсть, легковажно розраховуу, що вiн
завдяки своуму досвiду та умiнню не вчинить наєзду на пiшохода,
але такий наєзд стався.
При злочиннiй самонадiяностi вiдсутну свiдоме допущення
шкiдливих наслiдкiв, оскiльки винний сподiвауться, хоча i леiко-
важно, на певнi конкретнi обставини, якi здатнi єх вiдвернути. Цим
злочинна самонадiянiсть вiдрiзняуться вiд непрямого умислу, при
якому особа свiдомо допускау настання суспiльне небезпечних
Стаття 10. Вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх
Кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягають особи,
яким до вчинення злочину минуло шiстнадцять рокiв.
Особи, якi вчинили злочин у вiцi вiд чотирнадцяти до
шiстнадцяти рокiв, пiдлягають кримiнальнiй
вiдповiдальностi лише за вбивство (статтi 93-98),
умисне заподiяння тiлесних ушкоджень, що
спричинили розлад здоровя (статтi 101-104, 106 частина
1 та 189), згвалтування (стаття 117), крадiжку (статтi 81,
861, 140, 223 1 229), грабiж (статтi 82, 861, 141, 223 1
2292), розбiй (статтi 86, 861, 142, 223 частика 2 1 229
частина 3), злiсне або особливо злiсне хулiганство
(стаття 206 частини 2 1 3), умисне знищення або пош-
кодження державного, колективного майна чи
iндивiдуального майна громадян, що спричинило тяжкi
наслiдки (статтi 89 частини 2 i 3 та 145 частина 2), а та-
кож за умисне вчинення дiй, якi можуть викликати
аварiю поєзда (стаття 78).
До особи, яка вчинила у вiцi до вiсiмнадцяти рокiв
злочин, що не становить великоє суспiльноє небезпеки,
якщо буде визнано, що ТТ виправлення можливе без за-
стосування кримiнального покарання, а також до
особи, яка до виповнення вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльне не-
безпечне дiяння, передбачене цим Кодексом, суд може
застосувати примусовi заходи виховного характеру, якi
не е кримiнальним покаранням.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 27 червня 1961 р.,
17 серпня 1966 р., 12 грудня 1969 р., 14 жовтня 1974 р., 23 бе-
резня 1977 р., 18 сiчня 1991 р. i Законами вiд 17червня 1992 р.,
23 грудня 1993 р. //Вiдомостi Верховноє ради УРСР. - 1961.
- №28. - Ст. 342; 1966. - №32. - Ст. 195; 1969. - №50. -
Ст. 388; 1974. - №44. - Ст. 445; 1977. - №14. - Ст. 128; 1991. -
№7. - Ст. 45; Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. -
№35. - Ст. 511; Голос Украєни. - 1994. - 22 сiчня).
1. Поняття "неповмашмнш" та особо, яка не досягла
вiсiмнадцятирiчного вiку", що вживаються у ст. 10 i деяких
iнших статтях КК (24, 25, 53, 117, 208), у iдентичними, тому що
неповнолiтнiми вважаються особи, якi недосягли 18-рiчного вiку
Встановлення певного мiнiмального вiку кримiнальноє
вiдповiдальностi повязане з фiзiологiчним процесом поступового
формування здатностi особи з моменту досягнення певного вiку
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними та розумiти небезпечнiсть
вчинюваних дiй. В звязку з цим законом диференцiйований вiк
кримiнальноє вiдповiдальностi: за загальним правилом
кримiнальнiй вiдповiдальностi пiдлягау особа, якiй до вчинення
злочину минуло 16 рокiв, i лише за вчинення злочинiв, якi
перерахованi у ч.2 ст. 10 (в тому числi за готування чи замах
щодо єх вчинення та за спiвучасть у них), - з 14-рiчного вiку.
При цьому слiд зазначити, що особи у вiцi вiд 14 до 16 рокiв не
пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi за необережнi
злочини, крiм вбивства з необережностi. Деякi злочини в силу
особливих ознак субукта або особливостей єх обуктивноє сторони
(статтi 72,208,2081).
Оскiльки статтею 10 не встановлена вiдповiдальнiсть осiб, якi
не досягли шiстнадцятирiчного вiку, за злочини, передбаченi
статтями 58, 59, ч.З ст.62, ч.З ст.бб, ст.69 ч.2 ст.71, ч.З ст.86
ч.5 ст.123, ч.З СТ.144, ч.4 ст.187, ч.2 ст.189 ст.190 такi дiє
винного, поуднанi з вбивством або заподiянням потерпiлому
тiлесних ушкоджень, необхiдно квалiфiкувати за статтями 93-98,
101-104, ч.I ст.IОб чи ст.189 (п.32 постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 1 квiтня 1994 р. №1 "Про судову практику
в справах про злочини проти життя i здоровя людини" //
Бюлетень... - С.81-82).
2. Особи, якi вчиндiйi дiяння, що передбаченi кримiнальним
законом, у вiцi до 14 рокiв, а також осоои, що вчинили у вiцi вiд
14 до 16 рокiв суспiльне небезпечнi дiяння, якi не вказанi в ч.2
ст. 10, не пiдлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi.
3. Вiк, з якого настау кримiнальна вiдповiдальнiсть, повинен
обчислюватися з моменту вчинення злочину. При притягненнi
неповнолiтнього до кримiнальнiй вiдповiдальностi його вiк встанов-
люуться вiдповiдно до документiв про народження (число, мiсяць,
рiк народження), а при вiдсутностi таких - на пiдставi висновку
медичноє експертизи. Особа вважауться такою, що досягла певного
вiку, не в день народження, а починаючи з наступноє доби. У
випадках, коли вiк обвинуваченого неповнолiтнього встановлюу
судово-медична експертиза, днем його народження слiд вважати
останнiй день визначеного року, а при визначеннi вiку мiнiмальною
i максимальною кiлькiстю рокiв слiд виходити з пропонованого
експертизою мiнiмального вiку даноє особи.
4. Суди при обговореннi питання про застосування до непов-
нолiтнього мiри покарання зобовязанi враховувати не лише
характер i ступiнь суспiльноє небезпечностi вчиненого злочину,
але i особу винного, його психофiзiологiчний розвиток,
обставини, що помякшують i обтяжують вiдповiдальнiсть, а
також причини, з якими повязаний злочин. Зокрема, суди
повиннi мати на увазi, що вiдповiдно до п.б ст.40 вчинення
злочину неповнолiтнiм у обставиною, що помякшуу
вiдповiдальнiсть.
5. Пленум Верховного Суду Украєни часто звертау увагу судiв
на те, що не повиннi застосовуватися мiри кримiнального пока-
рання до неповнолiтнiх за окремi незначнi правопорушення, якi
були вчиненi як дитячi пустощi, а також за крадiжки у батькiв чи
iнших членiв родини, якщо самi потерпiлi не зверталися у вiдповiднi
органи з проханням про притягнення неповнолiтнього до
кримiнальноє вiдповiдальностi. До незначних правопорушень, що
мають характер дитячих пустощiв, слiд вiднести крадiжку фруктiв
з саду, овочiв з городу, угон велосипеда з метою покататися тощо.
6. Визнання злочину "таким, що не становить великоє
суспiльноє небезпеки", залежить вiд конкретних умов його
вчинення з урахуванням, зокрема, обукта посягання, способу
його здiйснення, можливих або фактичних шкiдливих наслiдкiв,
спрямованостi умислу та iнших обстауш. Однак злочин, який
вiднесено законом до тяжкого (ст.7), не може мзнрватися
"таким, що не становить великоє суспiльноє небезпеки".
До неповноштнього, який вчинив такий злочин, суд може засто-
сувати примусовi заходи виховного характеру, передбетеш ст.I I КК.
Такiжзаходисудможезастосуватнiдожот,якавчиняласусшльно
небезпечне дiяння у вiцi вiд 11 рокiв i до ввпоiнення вiку, з якого
можлива кримiнальна вiдпоiвдалгнiсть (див. коментар до ст.I 1).
Стаття 11. Примусовi затни их<>ного характеру
До осiб, якi вчинили злочин у вiцi-до вiсiмнядцяти
рокiв або суслiльно небезпечне .дiяння до виповнення
вiку, з якого настас кримiнальна вiдповiдальнiсть, суд
може застосувати такi примусовi заходи виховного ха-
рактеру:
1) зобовязання публiчно або в iншiй формi попросити
вибачення у потерпiлого;
2) застереження;
3) передача неповнолiтнього пiд нагляд батькам або
особам, якi єх замiнюють, чи пiд нагляд педагогiчному
або трудовому колективу за його згодою, а також
окремим громадянам на єх прохання;
4) покладання на неповнолiтнього, який досяг
пятнадцятирiчного вiку 1 мас майно або заробiток,
обовязку вiдшкодувати заподiянi збитки;
5) направлення неповнолiтнього до спецiально? на-
вчально-виховноТ установи для дiтей 1 пiдлiткiв до Його
виправлення, але на строк, що не перевищуу трьох
рокiв. Умови перебування в цих установах непов-
нолiтнiх та порядок єх залишення визначаються
спецiальними положеннями.
Суд може також визнати за необхiдне призначити не-
повнолiтньому громадського вихователя в порядку,
передбаченому вiдповiдним Положемням.
{В редакцiє Закону яiд 23 грудня 1993 р. //Голос Украєни.
-1994. - 22 сiчня).
1. Примусовi заходи виховного характеру можуть бути засто-
сованi до особи, яка вчиняла у вiцi до вiсiмвадцяти рокiв злочин,
що не становить великоє суспiльноє небезпеки, якщо буде визна-
но, що єє впiрвалення можливе без застосування кримiнального
покарання. До особи, яка до виповневня вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльне небезпечне
дiяння, передбачене цим Кодексом, суд також може застосувати
примусовi заходи виховного характеру, якi не у кримiнальним
покаранням (ч.3 ст. 10).
I
-
2. Застосування до неповнолiтнього за вчинений ним злочин
примусових заходiв виховного характеру, повязаних з перетер-
плюванням ним певних передбачених кримiнальним законом
втрат i обмежень, вiдповiдно до п.З ч. I ст.51 у рiзновидом
звiльнення такоє особи вiд кримiнальноє вiдповiдальностi i не
тягне судимостi. Воно у правом, а не обовязком суду. Розгляду-
ванi заходи застосовуються примусово, тобто незалежно вiд
бажання чи згоди неповнолiтнього, який досяг вiку кримiнальноє
вiдповiдальностi, та його законних представникiв.
При прийняттi рiшення про доцiльнiсть застосування примусових
заходiв виховного характеру враховуються: ступiнь суспiльноє не-
безпечностi вчиненого злочину; мотиви i ступiнь участi непов-
напiтнього У його вчиненнi; особа неповнодiтнього; умови його
життя: поведiнка за мiсцем роботи, навчання, в побутi; ставлення
до вчиненого тощо. Суд виносить ухвалу, а суддя - постанову про
закриття кримiнальноє справи i застосування одного з передбачених
ст. 11 заходiв лише на пiдставi ретельного аналiзу матерiалiв справи
i переконаностi у можливостi виправлення неповнаштнього без
застосування кримiнального покарання.
Як правило, примусовi заходи виховного характеру застосову-
ються до осiб, якi вперше вчинили злочин, що не становить,
великоє суспiльноє небезпеки. В бiльшостi випадкiв недоцiльно
застосовувати такi заходи при повторному вчиненнi злочину з
огляду на серйознi сумнiви стосовно можливостi виправлення
неповнолiтнього без застосування покарання.
3. Примусовi заходи виховного характеру не у формою
реалiзацiє кримiнальноє вiдповiдальностi й у тому разi, коди вони
застосовуються до тих неповнолiтнiх, якi до виповнення вiку, з
якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть (тобто шiстнадцяти
чи чотирнадцяти рокiв), вчинили суспiльне небезпечне дiяння,
передбачене КК. Мова йде про вчинення такого дiяння, яке у
злочином, якщо воно вчинюуться субуктом кримiнальноє
вiдповiдальностi.
У разi наявностi достатнiх пiдстав вважати, що суспiльне
небезпечне дiяння вчинене особою, яка досягла одинадцяти
рокiв, але до виповнення вiку, з якого законом передбачена
кримiнальна вiдповiдальнiсть, по факту цього дiяння пору-
шууться кримiнальна справа (ч.5 ст.б КПК). Слiдчий, вста-
новивши, що суспiльне небезпечне дiяння вчинене особою у вiцi
вiд одинадцяти рокiв i до виповнення вiку, з якого можлива
кримiнальна вiдповiдальнiсть, виносить мотивовану постанову
про закриття справи та застосування до неповнолiтнього приму-
сових заходiв виховного характеру. Справа разом з постановою
надсилауться прокурору (ч. I ст. V КПК).
Одержавши вiд слiдчого закриту кримiнальну справу, що
надiйшла до нього в порядку, передбаченому ст.7КПК, проку-
рор перевiряу повноту проведеного розслiдування, законнiсть
постанови, пiсля чого (в разi згоди з постановою слiдчого)
направляу справу до суду для застосування примусових заходiв
виховного характеру (п. I ст.232 КПК).
2 Бiол. заiсонодавства. Спецвипуск.
Заслухавши у судовому засiданнi думки прокурора i захисника
щодо справи, яка надiйшла згiдно з п. I ст.232 КПК, суд вирiшуу
такi питання: а) чи мало мiсце суспiльне небезпечне дiяння, з
приводу якого провадилося попередну слiдство; б) чи винна у
цьому дiяннi особа, щодо якоє розглядауться справа; в) який саме
примусовий захiд виховного характеру з числа передбачених
ст. 11 КК мау бути застосовано до цiує особи. За результатами
розгляду справи суд виносить ухвалу (ст.448 КПК).
4. Стаття II мiстить вичерпний перелiк примусових заходiв
виховного характеру, застосовуваних судом (суддею), який у
кожному конкретному випадку вирiшуу, який з цих заходiв у
найбiльшiй мiрi здатний сприяти виправленню неповнолiтнього,
який вчинив злочин, що не становить великоє суспiльноє небез-
пеки, або який з цих заходiв може бути застосований до непов-
нолiтнього, що до досягнення вiку кримiнальноє вiдповiдальностi
вчинив суспiльне небезпечне дiяння, передбачене КК, з враху-
ванням конкретних обставин справи.
5. Вказанi в ст. 11 примусовi заходи виховного характеру
утворюють систему, яка побудована за ознакою єх порiвняльноє
суворостi: вiд менш суворих до бiльш суворих.
6. Зобовязання публiчно або в iншiй формi попросити
вибачення у потерпiлого судом застосовууться в тих випадках,
коли вiн дiйшов висновку, що неповнолiтнiй усвiдомив хибнiсть
своує поведiнки (злочинноє чи суспiльне небезпечноє) i роз-
каюуться в нiй.
Публiчнiсть вибачення означау, що воно робиться не вiч-на-вiч
(неповнолiтнiй - потерпiлий), а в присутностi iнших осiб: в залi
судового засiдання, на зборах колективу, де працюють або
вчаться неповнолiтнiй i потерпiлий, в стiннiй пресi тощо. Питан-
ня про форму вибачення вирiшуу суд з врахуванням всiх
обставин справи та побажання потерпiлого.
7. Застосування застереження полягау в оголошеннi судом у
судовому засiданнi осуду поведiнки неповнолiтнього, який
вчинив злочин, що не становить великоє суспiльноє небезпеки,
або суспiльне небезпечне дiяння.
8. Передбачена ст. 11 передача неповнолiтнього пiд нагляд
батькам або особам, якi єх замiнюють, полягау у покладеннi
судом на таких осiб обовязку посилити виховний вплив, систе-
матично контролювати поведiнку неповнолiтнього. Пiд особами,
якi замiнюють батькiв, розумiються усиновителi та опiкуни.
Передача пiд нагляд батькам або особам, якi єх замiнюють,
доцiльна лише при єх здатностi i бажаннi забезпечити нагляд i
належний виховний вгмив на неповнолiтнього.
Передача неповнолiтнього пiд нагляд педагогiчному або
трудовому колективу полягау в покладеннi судомна такий
колектив за його згодою обовязку по здiйсненню виховного
впливу i контролю за поведiнкою неповнолiтнього. Це пор-
учительство педагогiчного або трудового колективу за непов-
нолiтнього, якого вони знають по навчанню чи по роботi i за
поведiнку якого беруть на себе вiдповiдальнiсть. Таким ко-
лективом може бути, наприклад, педагогiчний колектив школи,
в якiй вчиться неповнолiтнiй, чи колектив цеху пiдприумства, на
якому вiн працюу. Суд мау бути впевненим у можливостях
позитивного виховного впливу такого колективу на непов-
нолiтнього, який передауться йому пiд нагляд.
Передача неповнолiтнього пiд нагляд окремим громадя-
нам полягау в покладеннi на них обовязкiв по вихованню i
контролю за поведiнкою пiднаглядного. Вона можлива лише на
прохання громадян, якими звичайно мають бути особи, якi добре
проявили себе на педагогiчнiй роботi або в iншiй сферi суспiльне
корисноє дiяльностi.
При передачi неповнолiтнього пiд нагляд батькам або особам,
якi єх замiнюють, педагогiчному або трудовому колективу, а
також окремим громадянам суд не встановлюу строкiв нагляду.
На практицi нагляд такими особами чи колективами
здiйснюуться протягом принаймнi одного року.
9. Покладення на неновнолатаого обовязку вiдшкодувати
заподiянi збитки може ути застосоване судом як примусовий
захiд виховного характеру лише до тих неповнолiтнiх, якi досягли
пятнадцятирiчного вiку i в той же час мають належне єм майно або
власний заробiток (зарплата на постiйному або тимчасовому мiсцi
роботи, стипендiя, пенсiя тощо).
Цей примусовий захiд виховного характеру застосовууться
лише в тому разi, якщо вчиненим неповнолiтнiм злочином або
суспiльне небезпечним дiянням було завдано матерiальноє шкоди
фiзичнiй або юридичнiй особi.
10. Направлення неповнолiтнього до спецiально! навчаль-
но-виховноє установи для дiтей i пiдлiткiв означау
помiщення його в спецiальну школу або спецiальне професiйно-
технiчне училище. Це найбiльш суворий примусовий захiд
виховного характеру, який повязаний з iзоляцiую непов-
нолiтнього, вилученням його iз звичних умов життя. Вiн засто-
совууться до неповнолiтнiх, якi вчинили оiльш серйознi злочини
з числа тих, що не становлять великоє суспiльноє небезпеки, та
бiльш серйознi суспiльне небезпечнi дiяння, за якi неповнолiтнiй
не може нести кримiнальноє вiдповiдальностi у звязку з недо-
сягненням певного вiку. При вирiшеннi цього питання суд
враховуу, зокрема, що неповнолiтнiй важко пiддауться вихован-
ню, вийшов з-пiд благотворного батькiвського впливу чи впливу
педагогiчного або трудового колективу, пiдпав пiд негативний
вплив iнших осiб тощо.
До спецiальноє школи направляються неповнолiтнi правопо-
рушники вiхом вiд одинадцяти до чотирнадцяти рокiв. В цих
школах вони можуть утримуватись до досягнення пятнадцяти
рокiв. У виняткових випадках (у разi необхiдностi завершення
навчання у вiдповiдному класi, раптовоє смертi оатькiв,
стихiйного лиха за мiсцем проживання та iн.) перебування учнiв
у спецiальних школах за клопотанням ради школи (педагогiчноє
ради) може бути продовжено до закiнчення навчального року.
Неповнолiтнi пересувають у спецiальнiй школi до виправлення,
але не бiльше трьох рокiв. Особливостi педагогiчного режиму;
умов виховання та тримання дiтей i пiдлiткiв у спецiальнiй школi
мiзяачаються: спецiальним режимом дня та системою навчальноє
i виховноє роботи; постiйним наглядом i педагогiчним контролем;
виключенням можливостi вiльного виходу за межi територiє
спецiальноє школи без дозволу адмiнiстрацiє. Спецiальна школа
покликана забезпечувати соцiальну реабiлiтацiю учнiв, вихову-
вати в них розумiння загальнолюдських цiнностей, громадську
позицiю, готувати до активноє трудовоє дiяльностi, забезпечувати
правове виховання. Учнi, якi стали на шлях виправлення, за
лостановою суду згiдно з клопотанням директора спецiальноє
школи можуть оути достроково звiльненi i направленi на навчан-
ня до загальноосвiтнiх шкiл, професiйних навчально-виховних
закладiв або на роботу. Звiльнення учнiв iз спецiальноє школа
проводиться на пiдставi клопотання батькiв або осiб. якi єх
замiнюють, чи за поданням директора. Питання про доцiльнiсть
перебування учнiв у спецiальнiй школi розглядауться через рiк
(повторно - через шiсть мiсяцiв) i остаточно вирiшууться судом
за мiсцем розташування закладу. Подальше перебування у
спецiальнiй школi учнiв, якi не стали на шлях виправлення, але
досягли пятнадцятирiчного вiку, вирiшууться в установленому
порядку. При переведеннi учнiв iз Спецiальноє школи до
спецiального училища для пiдлiткiв, якi потребують особливих
умов виховання, загальний термiн перебування єх у цих закладах
не повинен перевищувати трьох рокiв.
Направлення до спецiальних професiйних училищ для
пiдлiткiв, якi потребують- особливих умов виховання,
здiйснюуться судом. Спецiальне училище покликане
здiйснювати соцiальну реабiлiтацiю учня, забезпечувати йому
належнi побутовi умови, його трудове, естетичне, фiзичне, мо-
ральне i правове виховання, пiдвищення загальноосвiтнього
рiвня, розвиток iндивiдуальних здiбностей, нахилiв учня, здобут-
тя робiтничоє професiє. Особливостi педагогiчного режиму, умов
виховання та тримання пiдлiткiв у спецiальному училищi визна-
чаються: спецiальним режимом дня та системою навчальноє i
виховноє роботи; постiйним наглядом i педагогiчним контролем;
виключенням можливостi вiльного виходу за межi територiє
спецiального училища без дозволу адмiнiстрацiє. Територiя
спецiального училища повинна мати огорожу, що не допускау
вiльного виходу учнiв за єє межi чи вiльного входу стороннiх,
контролюватися службою режиму.
До спецiальних училищ направляються неповнолiтнi право-
порушники вiком вiд чотирнадцяти рокiв на пiдставi рiшення
суду. Не пiдлягають направленню неповнолiтнi, якi ранiше
вiдсували покарання в мiсцях позбавлення волi, засудженi до
покарань, не повязаних з позбавленням волi iз застосуванням
вiдстрочки виконання вироку, або умовно. Неповнолiтнi пере-
бувають у спецiальних училищах до виправлення (але не
бiльше трьох рокiв i лише до досягнення ними вiсiмнадцяти
рокiв). Суд за мiсцем розташування спецiального училища
може дозволити учневi залишитисл у спецiальному училищi
пiсля трирiчного термiну до завершення, навчання у
вiдповiдному класi середньоє загальноосвiтньоє школи (такi
школи створюються при спецiальних училищах i у структурними
пiдроздiлами останнiх) або професiйного навчання у поточному
навчальному роцi.
Умови перебування неповнолiтнiх у спецiальних навчально-
виховних установах для дiтей i пiдлiткiв та порядок єх залишення
визначаються спецiальними положеннями (див., наприклад. По-
ложення про спецiальну загальноосвiтню школу для дiтей i
пiдлiткiв, якi потребують особливих умов виховання, та Поло-
ження про спецiальне професiйне училище для пiдлiткiв, якi
потребують особливих умов виховання, затвердженi постановою
Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд IЗ жовтня 1993 р. №859).
11. Застосувавши примусовий захiд виховного характеру, не
повязаний з направленням винного до спецiальноє навчально-
виховноє установи для дiтей i пiдлiткiв, суд також може визнати за
необхiдне призначити громадського вихователя в порядку, перед-
баченому Положенням про громадських вихователiв, затвердженим
Указом Президiє Верховноє Ради УРСР вiд 26 серпня 1967 р.
<Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1967. - №34. - Сi-.243; 1978.-
№19. - Ст.284; 1985. - №44. - Сг.1055; 1987. - №35. - Сг.674).
Призначення громадського вихователя може застосовуватись i як
самостiйний примусовий захiд виховного характеру. В разi призна-
чення громадського вихователя батьки або особи, що єх замiнюють,
не звiльняються вiд обовязку по вихованню неповнолiтнього.
Стаття 12. Неосуднiсть
Не пiдлягау кримiнальнiй вiдповiдальностi особа, яка
пiд час вчинення суспiльне небезпечного дiяння була в
станi неосудностi, тобiо не могла усвiдомлювати своєх
дiй або керувати ними внаслiдок хронiчноє душевно?
хвороби, тимчасового розладу душевноє дiяльностi;
слабоумства чи iншого хворобливого стану. До такоє
особи за призначенням суду можуть застосовуватись
примусовi заходи медичного характеру.
Не пiдлягау покаранню також особа, яка вчинила
злочин в станi осудностi; але до винесення судом
вироку захворiла на душевну хворобу, що позбавляу єє
можливостi усвiдомлювати своє дiє або керувати ними.
До такоє особи за призначенням суду можуть застосо-
вуватись примусовi заходи медичного характеру, а
пiсля одужання вона може пiдлягати покаранню.
I. Осуднiсть у передумовою вини та ознакою субукта злочину
i характеризууться таким психiчним станом, за якого особа в
момент вчинення суспiльне небезпечного дiяння здатна
усвiдомлювати своє дiє i керувати ними. Неосуднiсть - це
обумовлена розладом психiчноє дiяльностi нездатнiсть особи
усвiдомлювати своє дiє або керувати ними у момент вчинення
суспiльне небезпечного дiяння. Вчинення такого дiяння в станi
неосудностi не тягне кримiнальноє вiдповiдальностi особи у
звязку з вiдсутнiстю єє вини.
2. Неосуднiсть мау мiсце при наявностi двоi щiтерив
медичного i юридичного.
Медичний (бiологiчний) критерiй характеризууться на-
явнiстю у особи одного з чотирьох рiзновидiв розладiв психiк
дiяльностi, про якi йдеться в ч.I ст.12.
Пiд хронiчною душевною хворобою розумiються труд-
новилiковнi психiчнi захворювання, що мають тривалий харак-
тер i тенденцiю до наростання хворобливих явищ: шизофренiя,
епiлепсiя, прогресуючий паралiч та iн. Тимчасовий розлад
душевноє дiяльностi - це психiчнi захворювання, якi харак-
теризуються раптовим початком, швидким розвитком, вiдносно
нетривалим протiканням i звичайно закiнчуються повним оду-
ханням особи: гострий алкогольний психоз (див., наприклад,
Рад. право. - 1982.-№1. - С.87), реактиввний стан (хворобливий
розлад внаслiдок тяхкого душевного потрясiння), так званi
винятковi стани (патологiчне спянiння, патологiчний афект
тощо).

- Без Автора - Коментар до кримiнального кодексу => читать онлайн электронную книгу дальше


Было бы отлично, чтобы книга Коментар до кримiнального кодексу автора - Без Автора дала бы вам то, что вы хотите!
Если так получится, тогда можно порекомендовать эту книгу Коментар до кримiнального кодексу своим друзьям, проставив гиперссылку на данную страницу с книгой: - Без Автора - Коментар до кримiнального кодексу.
Ключевые слова страницы: Коментар до кримiнального кодексу; - Без Автора, скачать, бесплатно, читать, книга, электронная, онлайн
 Кот привратника