Локхард Джордж - Драконы в ромашках - читать и скачать бесплатно электронную книгу 
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

- Без Автора

Практика суддiв украiни


 

Тут выложена бесплатная электронная книга Практика суддiв украiни автора, которого зовут - Без Автора. В электроннной библиотеке forumsiti.ru можно скачать бесплатно книгу Практика суддiв украiни в форматах RTF, TXT или читать онлайн книгу - Без Автора - Практика суддiв украiни без регистрации и без СМС.

Размер архива с книгой Практика суддiв украiни = 232.9 KB

- Без Автора - Практика суддiв украiни => скачать бесплатно электронную книгу



Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни, №3,1995 р.
Перiодичне видання Украєни. Виходить шiсть разiв на рiк (украєнською мовою).
Засноване в 1992 р. Засновники: редакцiя журналу "Право Украєни" i Юридична
iнформацiйна компанiя. Реустрацiйне свiдоцтво № 723, серiя КВ, видане 20
червня 1994 р.
Передплатний iндекс - 74052
Адреса редакцп: 252047, Киiв-47, вул. Петра Нестерова, 4.
Телефони: (044) 441-82-87, 441-83-78
Головний редактор В.С.КОВАЛЬСЬКИЙ
РЕДАКЦiЙНА КОЛЕГiЯ:
Ю.Г.Вербенко - головний редактор журналу "Право Украєни";
Я.Ю.Кондратьув - ректор Украєнськоє академiє внутрiшнiх справ;
Л.М.Козаченко - зав. вiддiлом редакцiє журналу "Право Украєни";
О.Г.Кулик - начальник вiддiлу Науково-дослiдного центру Украєнськоє ака-
демiє внутрiшнiх справ, кандидат юридичних наук;
В.Т.Маляренко - заступник Голови Верховного Суду Украєни;
В.В.Медведчук - президент Спiлки адвокатiв Украєни;
А.Й.Осетинський - заступник Голови Вищого арбiтражного суду Украєни;
А.С.Полушко - вiдповiдальний секретар журналу "Право Украєни"
c УКЛАДАЧi:
ШЕВЧУК П.i. - заступник Голови Верховного Суду Украєни, Голова Судовоє
Колегiє в цивiльних справах Верховного Суду Украєни;
ЯРЕМА А.Г. - заступник Голови Судовоє Колегiє в цивiльних справах Верхов-
ного Суду Украєни;
ДАВИДЕНКО Г.i. - головний консультант Верховного Суду Украєни, Заслу-
жений юрист Украєни
Над номером працювали:
Ю.Г.Вербенко, Л.М.Козаченко, Т.Г.Мiльто, Н.П.Панчук, А.С.Полушко,
В.П.Рожанський
Вiдповiдальний за випуск С.В.Кононенко
Компютерний набiр О.В.Горб, Л.М.Сисоува
Компютерна верстка Т.М.Виноградова
c О.О.Стеценко, художну оформлення


) ЮРiНКОМ - редакцiя "Бюлетеня
законодавства i юридичноє практики
Украєни", 1995.

Вiд редакцiє
Судова практика мау надзвичайно важливе зна-
чення для всiує системи правозастосування. Не маючи
нормативного характеру для iнших субуктiв право-
застосування, судовi рiшення акумулюють конкретнi
орiунтири, якi дiють в межах галузi законодавства,
правового iнституту i навiть окремоє норми i, кiнець
кiнцем, - впливають на розвязання юридичних пи-
тань. Обробленi та впорядкованi матерiали судовоє
практики складають методологiю вирiшення спорiв
в межах загальноє юрисдикцiє.
Окрiм того, судова практика у одним iз каналiв
звязку мiж законодавством i бажаним наслiдком
його дiє. Не маючи впорядкованоє практики винесення
i та виконання судових рiшень не можна очiкувати i вiд
законодавства ефективностi, скiльки б його не кри-
тикували i не пiдправляли.
Останнiй раз видання матерiалiв судовоє практи-
ки в цивiльних справах побачило свiт бiльш нiж де-
сять рокiв тому i стало раритетом. За цей вiдрiзок
часу змiнилось законодавство i виросло нове поколiн-
ня юристiв. Але головна змiна вiдбулася внаслiдок су-
веренiзацiє колишньоє радянськоє республiки i виник-
нення незалежноє украєнськоє держави.
В новiй державi повинно утвердитися ставлення
до суду, як до демократичноє i правовоє iнституцiє,
яка не творить законодавство, а лише додержууться
його. Фундаментальна кодифiкацiя, що здiйснюуться
i зараз, повинна враховувати новi вимоги до норм та
\ законодавчих iнститутiв, бо вони перевiряються са-
ме в процесi розгляду та виконання судових рiшень.
Виходячи з цього авторський та видавничий колек-
тиви менш нiж за пiвтора року впорядкували та пiд-
I готували до видання вiдповiдну кiлькiсть судових
рiшень. Завдяки обуднанню творчих та редакцiйних
можливостей були виконанi головнi вимоги до видан-
ня подiбних матерiалiв, а саме: при економiє змiсту
та часу адекватно вiдтворенi форма i стиль рiшень з
конкретних справ.
Впорядкування судових рiшень вiдбувалось за тра-
дицiйною схемою: галузь законодавства - окремий
iнститут - конкретна правова норма. В збiрнику вi-
дображенi матерiали, якi стосуються основ цивiль-
ного законодавства, зобовязального права, питань,
що притаманнi розгляду житлових, кооперативних,
адмiнiстративних справ, а також спорiв, що виника-
ють в галузi сiмейних, авторських, трудових та iнших
вiдносин.
Квiнтесенцiя рiшення зосереджена в стислiй, але
змiстовнiй назвi. У витязi iз рiшення розмiщено аналiз
подiй, фактiв, вiдносин, норм права. Обсяг упорядко-
ваних матерiалiв нараховуу 228 рiшень Верховного су-
ду Украєни, 126 рiшень обласних судiв та Києвського
мiського суду. Значний обсяг цих матерiалiв не дозво-
лив видати єх одним збiрником, тому вони надруко-
ванi в двох номерах "Бюлетеня законодавства i юри-
дичноє практики Украєни" (№ 2 та № 3, 1995 р.).
Сподiваумось, що читачi належним чином сприй-
муть данi збiрки i головну увагу зосередять на єх по-
зитивному значеннi..


СУДОВА ПРАКТИКА В СПРАВАХ
ПРО РОЗГЛЯД ТРУДОВИХ СПОРiВ
Припинення трудового договору з працiвником з непередбаче-
них законом пiдстав належить розглядати як звiльнення з iнi-
цiативи адмiнiстрацiє, i спори з цих питань мають розглядатись
безпосередньо, судом, без попереднього позасудового розгляду
Постанова ПленумуВерховного Суду Украєни
вiд 15 жовтня 1993 р.
(витяг)
У березнi 1989 р. 3. звернулася з позовом до виробничого
обуднання "Прикарпатпромарматура" про поновлення єє на ро-
ботi та стягнення заробiтноє плати за перiод вимушеного про-
гулу i за час вiдпустки - з 17 по 29 липня 1987 р.
Позивачка зазначала, що пiсля закiнчення СПТУ № 57
м. Львова вона була направлена на роботу до виробничого
обуднання "Прикарпатпромарматура". Наказом № 176 вiд 17
i липня 1987 р. 3. зараховано кранiвницею ливарного цеху. Цим
же наказом єй була надана належна як випускницi СПТУ дво-
тижнева вiдпустка.
1 жовтня 1987 р. адмiнiстрацiя письмово анулювала наказ
про прийняття 3. на роботу.
Посилаючись на незаконнiсть звiльнення, позивачка про-
сила задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Ухвалою Червоноармiйського районного народного суду вiд
) вересня 1991 р., залишеною без змiни ухвалою судовоє колегiє
Львiвського обласного суду вiд ЗО вересня 1991 р., заява 3.
про поновлення на роботi i виплату заробiтноє плати за час
iiимушеного прогулу залишена без розгляду.
Постановою президiє Львiвського обласного суду вiд 6 бе-
резня 1992 р. i ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах
Нсрховного Суду Украєни вiд 17 лютого 1993 р. протест за-
ступника Генерального прокурора Украєни, з якому ставилось
питання про перегляд судових рiшень, залишено без задово-
лення.
Пленум Верховного Суду Украєни вважау, що протест пiд-
лягау задоволенню з таких пiдстав.
Червоноармiйський районний народний суд при залишеннi
iiкяви 3. без розгляду, а судова колегiя i президiя Львiвського
обласного суду при залишеннi його ухвали без змiни посила-
лись на те, що позивачка звернулася до суду з позовом про
поновлення на роботi i виплату заробiтноє плати за час виму-
шеного прогулу без додержання встановленого для даноє кате-
горiє справ порядку попереднього позасудового вирiшення спра-
яи, можливiсть застосування якого не втрачена.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни ухвалою вiд 17
Лютого 1993 р., залишаючи судовi рiшення без змiни, вказала,
що в них йшлося не про звiльнення, а про вiдсторонення 3.
вiд роботи.
Згiдно з ст. 197 Кодексу законiв про працю Украєни молодi
робiтники, якi закiнчили професiйно-технiчнi i технiчнi учи-
лища, i молодi спецiалiсти, якi закiнчили вищi i середнi спе-
цiальнi навчальнi заклади, забезпечуються роботою вiдповiдно
до здобутоє спецiальностi та квалiфiкацiє.
3. була направлена на роботу пiсля закiнчення професiйно-
технiчного училища № 57 м. Львова в порядку планового роз-
подiлу i наказом адмiнiстрацiє виробничого обуднання "При-
карпатпромарматура" № 176 вiд 17 липня 1987 р. згiдно з
ст. 24 КЗпП була зарахована кранiвницею ливарного цеху чет-
вертого квалiфiкацiйного розряду з вiдповiдною оплатою працi.
До початку роботи єй була надана вiдпустка тривалiстю два
тижнi.
1 жовтня 1987 р. адмiнiстрацiя виробничого обуднання
"Прикарпатпромарматура" .письмово анулювала наказ вiд 17
липня 1987 р. про прийняття 3. на роботу, припинивши тим
самим дiю укладеного трудового договору з непередбачених
законом пiдстав.
Такi дiє вiдповiдача треба розглядати як звiльнення пози-
вачки з роботи з iнiцiативи адмiнiстрацiє, а тому справа мала
розглядатись без попереднього позасудового розгляду, як це
передбачалось чинною на час залишення заяви без розгляду
ст. 231 КЗпП.
Враховуючи наведене, Пленум Верховного Суду скасував
постановленi рiшення, а справу надiслав на новий розгляд.
Встановивши, що до розгляду справи про поновлення на роботi
органiзацiю, з якоє незаконно звiльнено працiвника, лiквiдовано
i тому поновити його на попереднiй роботi неможливо, суд
обгрунтовано за цих обставин визнав звiльнення неправильним,
а працiвника звiльненим за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв про
працю Украєни в звязку з лiквiдацiую органiзацiє
Постанова Пленуму Верховного Суду У крани
вiд 4 червня 1993 р.
(витяг)
У липнi 1992 р. Г. предявив позов до рiвненського держав-
ного виробничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбудмате-
рiали" про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати
за час вимушеного прогулу.
.6-
Позивач зазначав, що з 1981 р. вiн працював заступником
директора рiвненського обласного оптово-роздрiбного
обуднання "Укрторгбудматерiали", яке було реорганiзоване у
державне виробничо-комерцiйне пiдприумство. Наказом вiд ЗО г
червня 1992 р. Г. був незаконно звiльнений з роботи у звязку
з лiквiдацiую пiдприумства i переведений в обуднання "Спорт-
товари". 22 липня 1992 р. цей наказ було скасовано, але по-
передня робота йому не була надана. 14 вересня 1992 р. Г.
був необгрунтоване звiльнений з роботи за прогули за п. 4
ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що органiзацiя вiдповiдача була реор-
ганiзована, а не лiквiдована, прогулiв без поважних причин у
нього не було, позивач просив поновити його на попереднiй
роботi.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду вiд
12 лютого 1993 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє ко-
легiє в цивiльних справах Верховного Суду Украєни вiд 17 бе-
резня 1993 р., позов задоволене частково. Звiльнення Г. з
роботи за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП визнано незаконним i
одночасно його визнано звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП в
звязку з лiквiдацiую обуднання "Укрторгбудматерiали".
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
Ставиться питання про скасування зазначених судових рiшень
1 передачу справи на новий розгляд у звязку з неповним
зясуванням питання про те, лiквiдовано чи реорганiзовано було
обуднання "Укрторгбудматерiали", та стягненням заробiтноє
плати не за весь час вимушеного прогулу.
Пленум Верховного Суду Украєни вважау, що протест за-
доволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
| Згiдно з п. 4 ст. 40 КЗпП звiльнення працiвника з роботи
зiнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допу-
скауться у разi вчинення ним нрогулу без поважних причин.
Як встановлено судом, позивач працював заступником ди-
ректора рiвненського обласного оптово-роздрiбного обуднання
"Укрторгбудматерiали". В звязку з рiшенням республiкансько-
iо обуднання "Укрторгбудматерiали" вiд 20 березня 1992 р.,
прийнятим на виконання Указу Президента Украєни вiд
Ч сiчня 1992 р. № 70 "Про комерцiалiзацiю державноє торгiв-
ii i громадського харчування", про лiквiдацiю цього обуднання
i утворення на його базi нового пiдприумства - рiвненського
(ержавного виробничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбуд-
матерiали" наказом вiд ЗО червня 1992 р. позивач був звiль-
нений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП Украєни. 22 липня 1992 р.
i єє-й наказ було скасовано, однак позивач не мiг приступити
по роботи, оскiльки адмiнiстрацiя не забезпечила йому умов
цiя виконання своєх обовязкiв.
Наведене пiдтверджууться поясненнями сторiн, копiями на-
шзiв, показаннями свiдкiв М., К., П., 3., Л.
За таких обставин суд дiйшов правильного висновку, що
- 7 -
позивач прогулiв без поважних причин не вчинив i пiдстав для
його звiльнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП у вiдповiдача
не було.
Судом також встановлено, що на час розгляду справи рiв-
ненське обласне оптово-роздрiбне обуднання "Укрторгбудма-
терiали" було лiквiдоване.
Про те, що дане обуднання було лiквiдоване, а не реор-
ганiзоване, свiдчать наказ генерального директора республiкан-
ського оптово-роздрiбного обуднання "Укрторгбудматерiали"
вiд 20 березня 1992 р. про лiквiдацiю обуднання i створення
на його базi нового пiдприумства, утворення лiквiдацiйноє
комiсiє i акт цiує комiсiє вiд ЗО серпня 1992 р., довiдки про
закриття банкiвських рахункiв обуднання i вiдкриття банкiв-
ських рахункiв новоствореного пiдприумства, реустрацiя ста-
туту нового пiдприумства, затвердження нового штатного
розкладу цього пiдприумства, в якому посада заступника
директора не передбачена, довiдки про реустрацiю як са-
мостiйних -субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi магазинiв в
Здолбуновi, Острозi, Сарнах, якi ранiше входили до складу
обуднання.
Лiквiдацiя державних пiдприумств торгiвлi в процесi єх ко-
мерцiалiзацiє i створення на єх базi нових пiдприумств пере-
дбаченi Указом Президента Украєни вiд 31 сiчня 1992 р. № 70
"Про комерцiалiзацiю державноє торгiвлi i громадського хар-
чування" та Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 15 груд-
ня 1992 р. "Про заходи щодо завершення комерцiалiзацiє пiд-
приумств i органiзацiй державноє торгiвлi, громадського харчу-
вання та сфери послуг".
Цими доказами спростовуються доводи протесту про непов-
не зясування судом питання про те, лiквiдацiя чи реорганiзацiя
обуднання була проведена.
Вiдповiдно до розяснень, викладених у п. 18 постанови
№ 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листопада
1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв", у
разi, коли працiвника звiльнено без законних пiдстав або з
порушенням встановленого порядку звiльнення, але ноновити
його на попереднiй роботi неможливо у звязку з припиненням
дiяльностi пiдприумства, установи, органiзацiє, суд визнау звiль-
нення неправильним, а працiвника звiльненим за п. 1 ст. 40
КЗпП у звязку з лiквiдацiую пiдприумства, установи,
органiзацiє.
Оскiльки обуднання на час розгляду справи було лiквi-
доване, суд обгрунтовано визнав звiльнення позивача з роботи
неправильним, а його звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Розмiр заробiтноє плати за час вимушеного прогулу пози-
вача судом визначено правильно.
За повiдомленням директора рiвненського державного вй-
робничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбудматерiали" за-
робiтна плата за час вимушеного прогулу повнiстю виплачена
- 8 -
iвачу. Йому наданi, пiльги та гарантiє, передбаченi ст. 493
Праховуючи, що судовi рiшення вiдповiдають повно дослiд-
им i правильно встановленим обставинам справи, вимогам
ту, Пленум Верховного Суду протест заступника Гене-
iюго прокурора Украєни залишив без задоволення.


разi незаконного звiльнення працiвника з органiзацiє, яка
Гiм була лiквiдована, порушене право може бути поновлене
iДОм шляхом змiни формулювання причини звiльнення на п. 1
i, 40 Кодексу законiв про працю Украєни - в звязку з
рiдацiую органiзацiє, а вимоги про поновлення його на роботi
Органiзацiє, створенiй на базi лiквiдованоє, з якою вiн не
"збував у трудових вiдносинах, не можуть бути задоволенi
iiла судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
чє ни ви) 17 березня 1993 р.
V липнi 1992 р. Г. предявив позов до рiвненського держав-
i ииробничо-комерцiйного пiдприумства "Укрторгбудмате-
уiи" про поновлення на роботi та стягнення заробiтноє плати
.чиу вимушеного прогулу.
Пiiозивач зазначав, що з 1981 р. вiн працював заступником
|ктора рiвненського оптово-роздрiбного обуднання "Укр-
рудматерiали", яке було реорганiзоване в державне вироб-
Ю-комерцiйне пiдприумство "Укрторгбудматерiали". Нака-
" пiд ЗО червня 1992 р. Г. був незаконно звiльнений з роботи
_ переведений в обуднання "Спорттовари". 22 липня 1992 р.
i наказ був скасований, але попередня робота йому не була
тiє. Наказом вiд 14 вересня 1992 р. Г. був необгрунтоване
iiпiий з роботи за прогули. Пiсля скасування рiшення
iiюiо суду вiд 23 листопада 1992 р., яким вiн був понов-
"i на роботi, наказом вiд 26 сiчня 1993 р. його знову було
i iг i ю з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП.
i<" нлаючись на те, що у вiдповiдача мала мiсце не лiквi-
iОсднання, а реорганiзацiя, позивач просив суд про за-
II1111 Я ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
iiр.iiiа розглядалася неодноразово.
iiiiiгнням судовоє колегiє Рiвненського обласного суду вiд
- iютого 1993 р. позов задоволений частково. Суд визнав
"i iiiiiсiiня Г. за прогули без поважних причин неправильним,


а його звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з лiквiдацiую
обуднання.
У касацiйнiй скарзi позивач просить скасувати прийняте i
постановити нове рiшення, яким поновити його на посадi за-
ступника директора згаданого обуднання з покладенням на ;
державне виробничб-комерцiйне пiдприумство "Укрторгбудма-
терiали" обовязку вирiшити питання про, його використання
на роботi або звiльнення вiдповiдно до чинного законодавства. !
Вказуу також, що визнання судом факту звiльнення його за
п. 1 ст. 40 КЗпП не надау йому гарантiй, пiльг i компенсацiй, ,
передбачених главою III-А КЗпП. Посилауться на те, що суд
при постановлена! рiшення не зазначив, з якого часу вiн вва-
жауться звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Касацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п..1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до
закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi влас-
ником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим
ним органом у разi змiни в органiзацiє виробництва i працi, в
тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пепрепрофiлювання
пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення чисельностi або
штату працiвникiв.
При розглядi даноє справи встановлено, що позивач пра-
цював заступником директора рiвненського обласного оптово-
роздрiбного обуднання "Укрторгбудматерiали". Наказом Ук-
раєнського республiканського обуднання "Укрторгбудма-
терiали" вiд 20 березня 1992 р. рiвненське обласне обуднання
було лiквiдовано, а на його базi утворене державне виробничо-
комерцiйне пiдприумство. В звязку з цим була утворена
лiквiдацiйна комiсiя з покладенням на неє вiдповiдних
обовязкiв, прийнятий статут пiдприумства та вiдкритий новий
банкiвський рахунок; В штатному розкладi посада заступника
директора пiдприумства вiдсутня.
Доводи в скарзi позивача про те, що суд дiйшов неправиль-
ного висновку, вiдмовивши йому в задоволеннi позову про по-
новлення на роботi, необгрунтованi. Судом встановлено що Г.
звiльнено без законних пiдстав, але поновити його на попе-
реднiй роботi неможливо, оскiльки колишну обуднання припи-
нило свою дiяльнiсть. Тому суд правильно визнав його
звiльненим за п. 1 ст. 40 КЗпП. З цих же пiдстав неможливо ,
погодитись i з посиланням позивача на незаконнiсть його i
звiльнення в перiод тимчасовоє непрацездатностi - з 26 сiчня,
по 3 лютого 1993 р. 1
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау вимогам п. 1. i
ст. 40 КЗпП та розясненням, якi викладенi в пп. 18, 19 по-;
станови № 9 Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листо- !
пада 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорiв", i
судова колегiя Верховного Суду залишила рiшення обласного!
суду без змiни. !
- 10 -
Передбачена п. 1 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
угода сторiн у самостiйною пiдставою припинення трудового
договору, яка вiдрiзняуться вiд розiрвання трудового договору
i> iнiцiативи працiвника i з iнiцiативи власника пiдприумства,
установи, органiзацiє або уповноваженого ним органу тим, що
й цьому разi потрiбне спiльне волевиявлення сторiн, спрямоване
по припинення трудових вiдносин в обумовлений строк, i саме
а цих пiдстав таке волевиявлення з боку власника може вихо-
дити лише вiд тих осiб, якi уповноваженi приймати на роботу
звiльняти працiвникiв
хвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
краєни вiд 22 квiтня 1992 р.
и т я г)
У вереснi 1991 р. С. звернувся з позовом до Кременчуцькоє
(ндитерськоє фабрики про поновлення на роботi та стягнення
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Вiн зазначав, що працював у вiдповiдача вантажником з
того 1987 р.
2 липня 1991 р. у нього стався конфлiкт з начальником
дiлу постачання та збуту готовоє продукцiє з приводу умов
вiц вантажникiв, внаслiдок якого останнiй запропонував йому
iльнитися. Перебуваючи у схвильованому станi, С. написав
ву про звiльнення завласним бажанням. Але через нетри-
пий промiжок часу передумав i звернувся до вiддiлу кадрiв
iроханням повернути йому заяву. Однак цього не було зроб-
но i наказом вiд 2 липня 1991 р. його звiльнили з роботи
п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторiн.
Вважаючи це звiльнення незаконним, С. просив його позов
(онольнити.
Справа розглядалась неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського -обласного суду вiд
березня 1992 р. позов задоволене. Постановлено поновити
па роботi i стягнути на його користь з фабрики 4306 крб.
юбiтноє плати за час вимушеного прогулу.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати судове
iсiiпя, посилаючись на те, що колегiя обласного суду нео-
iуптовано дiйшла висновку, що мiж позивачем та адмiнiс-
iцiг.ю не уло досягнуто угоди про розiрвання трудового
онору за угодою сторiн, оскiльки позивач написав заяву про
Лi.пення за власним бажанням без вiдпрацювання, а
(iнiстрацiя проти цього не заперечувала i тут же видала
ЕЛЗ.
Касацiйна скарга задоволенню не пiдлягау з таких пiдстав.
Вiдповiдно до п. 1 ст. 36 КЗпП угода сторiн у самостiйною
ставок) для розiрвання трудового договору, яка вiдрiзняуться
розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника i з
- 11 -
ст. 493 цього Кодексу пiльг i компенсацiй не вiдповiдау фак-
тичним обставинам спору. З вивченого судом штатного розк-
ладу видно, що при плановiй чисельностi 12 водiєв фактично
єх працюу лише 10. Тому скорочення кiлькостi водiєв, про що
позивач зазначав у скарзi, насправдi не було.
Враховуючи, що рiшення суду вiдповiдау матерiалам справи
i вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП, судова колегiя Верховного Суду
залишила його без змiни.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 Кодексу законiв про працю Украєни
трудовий договiр, укладений на визначений строк, припиня-
уться пiсля закiнчення цього строку, крiм випадкiв, коли тру-
довi вiдносини фактично тривають й далi i жодна з сторiн не
поставила вимогу про єх припинення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду}
Украєни вiд 15 квiтня 1992 р. \
(витяг)
Л. працював в сумському виробничому обуднаннi "Хiм-
пром" з 1972 р.
Наказом вiд 7 травня 1988 р. вiн був переведений на посаду
оператора котельноє "на час декретноє вiдпустки К.", а наказом
вiд 11 березня 1991 р. звiльнений з роботи за п. 2 ст. 36
КЗпП - в звязку з закiнченням строку трудового договору.
Вважаючи звiльнення незаконним i посилаючись на те, що
проведено воно з метою звiльнитися вiд нього як вiд небажаного
працiвника, без надання iншоє роботи, в квiтнi 1991 р. Л. подав
до суду позовну заяву, в якiй просив поновити його на роботi
та стягнути з обуднання "Хiмпром" заробiтну плату за час
вимушеного прогулу.
Рiшенням Зарiчного районного народного суду м. Сум вiд
10 травня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
Сумського обласного суду вiд 17 липня 1991 р., в позовi вiд-
мовлено.
Протест в. о. прокурора Сумськоє областi про скасування
судових рiшень постановою президiє Сумського обласного суду
вiд 27 сiчня 1992 р. залишений без задоволення.
У протестi заступника Генерального прокурора ставиться
питання про скасування всiх постановлених у справi рiшень
передачу й" на новий розгляд з тих пiдстав, що жодна з судовиз
iнстанцiй не звернула уваги на те, що позивач був переведеннi
на роботу оператором котельноє лише ,на час вiдпустки К. пi
- 14 -
Гiтностi i родах. У подальшому ж єй була надана вiдпустка
iншоє пiдстави - по догляду за дитиною. Вiдпустка по ва-
Гностi i родах у К. закiнчилась 21 липня 1988 р. Позивач
продовжував працювати. Тому його трудовий договiр транс-
рмувався в договiр, укладений на невизначений строк, у
язку з чим у адмiнiстрацiє обуднання не було достатнiх
(став для його розiрвання за п. 2 ст. 36 КЗпП.
Суди не взяли до уваги й те, що в перiод роботи оператором
эивач був звiльнений з iнiцiативи адмiнiстрацiє i поновлений
роботi рiшенням суду без зазначення строку трудового до-
К>ру, що, на думку прокурора, також свiдчить про наявнiсть
паленого з ним трудового договору на невизначений строк.
Крiм того, при звiльненнi адмiнiстрацiя обуднання не вжила
[одiв щодо надання Л. попереднього мiсця роботи.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
iт не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдповiдно до ст. 23 КЗпП, яка дiяла на час звiльнення Л.
"Яюти, трудовi договори могли укладатись на невизначений
Ж, на визначений строк не бiльше трьох рокiв i на час
Внання певноє роботи.
Згiдно з цiую нормою строковий трудовий договiр в зазна-
IX межах мiг укладатись, зокрема, для замiщення вiдсут-
1 тривалий час працiвника, за яким вiдповiдно до чинного
иодавства зберiгауться-мiсце роботи на час його вiдсутностi,
му числi i на перiод вiдпустки працiвницi по вагiтностi,
К i догляду за дитиною.
|к розяснив Пленум Верховного Суду Украєни в п. 13
"нови вiд ЗО березня 1984 р. "Про деякi питання застосу-
судами Кодексу законiв про працю Украєни", при по-
ннi вiдсутнього працiвника трудовi вiдносини з прийнятим
Кого замiщення працiвником припиняються в звязку з
<енням обумовленого строку.
матерiалiв справи вбачауться, що позивач був переведений
"угу оператором котельноє для замiщення вiдсутнього опе-
К., якiй з 2 квiтня 1988 р. була надана вiдпустка по
стi i родах. В наказi вiд 7 травня 1988 р. зазначалось,
переводиться "на час декретноє вiдпустки К." Однак це
ачас, що з позивачем був укладений трудовий договiр
Ма перiод вiдпустки К. по вагiтностi i родах.
|iне трудове законодавство передбачау надання жiнкам
Вк по вагiтностi i родах, по догляду за дитиною (ст. 179
|i не мiстить такого термiна, як "декретна вiдпустка".
нi у справi докази свiдчать про те, що 7 травня 1988 р.
Цивачем i адмiнiстрацiую обуднання був укладений тру-
договiр саме на весь час вiдсутностi К.
i" пiдтвердили допитанi в судовому засiданнi свiдки В. -
Ник директора обуднання по кадрах, К.В. - начальник
Його цеху, майстри змiни та по експлуатацiє котлiв С.,
iн. Цi особи показали, що пiд переведенням на час
~оє вiдпустки i вони i позивач розумiли переведення на
весь час вiдсутностi К., тобто до остаточного повернення Єi з 1
вiдпустки, повязаноє з народженням дитини: вiдпустки по ва-
гiтностi i родах, по догляду за дитиною.
Цих обставин фактично не оспорював i сам позивач. Проти
переведення на посаду оператора на таких умовах вiн не за-
перечував, на- наказi i в особовому листку по облiку кадрiв
своєм пiдписом пiдтвердив згоду про це. тдине, що його непо-
коєло в той час i про що вiн зазначив в позовнiй заявi i говорив
в судi, це тимчасовий характер роботи. З цього приводу вiн
звертався до адмiнiстрацiє, а 29 сiчня 1990 р., тобто тодi, коли
такоє потреби не було б, якби вiн вважав себе не тимчасовим
працiвником, написав заяву про надання йому постiйноє роботи.
Все це свiдчить про те, що пiдстав для визнання Л. постiй-
ним працiвником пiсля закiнчення вiдпустки К. по вагiтностi
i родах немау.
Приуднанi до протесту виписки з наказiв справдi свiдчать
про те, що К. тричi надавались вiдпустки по догляду за дити-
ною. Однак у даному разi вони нiяк не впливають на строк
дiє трудового договору, укладеного з позивачем. Законодавство
про працю не виключау можливостi укладення трудового до-
говору -для замiщення працiвницi на весь час передбачених для
неє законом вiдпусток у звязку з народженням дитини, в тому
числi i при-вищезазначеному порядку єх надання. Тому доводи
- протесту Про те, що в даному разi строковий трудовий договiр
трансформувався в договiр, укладений на невизначений строк,
не заслуговують на увагу.
Що ж до рiшення Зарiчного районного народного суду
м. Сум вiд 28 травня 1990 р., яким Л. був поновлений на
роботi, то воно також не може свiдчити про наявнiсть укладе-1
ного з позивачем трудового договору на невизначений строк,
оскiльки це не випливау з рiшення i суд не вправi був про це
твердити. !
Вiдповiдно до п. 2 ст. 36 КЗпП закiнчення строку, на який
укладався трудовий договiр, у пiдставою для його припинення,
крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично тривають i
жодна з сторiн не поставила вимогу про єх припинення. iнших
обмежень для припинення трудового договору з цих пiдстав
законодавством не передбачено, i нiяких обовязкiв по працев-
лаштуванню звiльнюваних працiвникiв на адмiнiстрацiю пiд-
приумства, установи, органiзацiє закон не покладау, Тому й
останнiй довод протесту у необгрунтованим.
Оскiльки народний суд, з яким погодились суди касацiйноє
i наглядноє iнстанцiй, повно i всебiчно перевiрив усi обставини
справи, дав належну оцiнку всiм доказам i постановив законне
й обгрунтоване рiшення, судова колегiя Верховного Суду за-
лишила постановленi рiшення без змiни.
Не виконавши передбаченого ч. 2 ст. 40 i статтями 491 та 492
Кодексу законiв про працю Украєни обовязку щодо переве-
дення працiвника за його згодою на iншу роботу, адмiнiстрацiя
порушила встановленi законом гарантiє при розiрваннi трудо-
вого договору у звязку зi скороченням чисельностi або штату
працiвникiв
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 9 серпня 1989 р.
(витяг)
В. предявив позов до Донецького обласного комбiнату То-
вариства Червоного Хреста про поновлення на роботi та стяг-
нення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач
зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим iнструктором
, 1 за розпорядженням адмiнiстрацiє був звiльнений з посади за
<. 1 ст. 40 КЗпП у звязку зi скороченням штату. Вважаючи-
[ звiльнення неправильним, вiн просив задовольнити його вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Донецького обласного суду позов
i юволено.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просив скасувати це рiшення,
ниажаючи, що суд без достатнiх пiдстав визнав позовнi вимоги
грунтованими.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
азала на таке.
i Судом встановлено, що у вiдповiдача справдi мало мiсце
iльнення працiвникiв у звязку зi скороченням штату. На
яс звiльнення В. вакантною була посада iнструктора, проте
iмiнiстрапiя не запропонувала єє позивачевi i при його звiль-
Вннi виходила лише з того, що вiн вiдмовився вiд запропоно-
iiює посади голови районного комiтету Товариства Червоного
єрсста. Вiдповiдно ж до вимог ст. 49 КЗпП адмiнiстрацiя була
довязана запропонувати позивачевi переведення на вакантну
i >саду в данiй органiзацiє. Не зробивши цього, вона порушила
гановленi законом гарантiє при розiрваннi трудового договору
iвязку зi скороченням штату. За таких обставин рiшенням
/ду позов задоволене обгрунтовано.
i ранила ст. 252 Кодексу законiв про працю Украєни про те,
110 звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним
прiпну осiб, обраних до складу профспiлкових органiв, допу-
> мк ться, крiм додержання загального порядку, лише за згодою
и|м>фспiлкового органу, членами якого вони у, а голiв i членiв
профспiлкових органiв пiдприумств, крiм того, - лише за зго-
дою вiдповiдного обуднання профспiлок (вищестоящого-проф-
спiлкового органу), поширюються як на пiдприумства, так i на
установи, органiзацiє, в тому числi на навчальнi заклади
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 22 вересня 1993 р.
(витяг)
У червнi 1992 р. С. предявив позов до липненськоє серед-
ньоє школи Волинськоє областi про поновлення на роботi та
стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача вчителем
трудового навчання: Наказом вiд 13 червня 1992 р. йото нео-
бгрунтоване було звiльнено з роботи за вчинення аморального
проступку (нанесення побоєв дiтям) за п. З ст. 41 КЗпП.
Посилаючись на те, що звiльнення здiйснено без поперед-
ньоє згоди райкому галузевоє профспiлки i що справжньою його
причиною у помста за написання у квiтнi 1992 р. листа до
Волинського обкому галузевоє профспiлки про неправомiрнi, дiє
керiвництва школи, який перевiрявся на мiсцi комiсiую у складi
представникiв райвно, райкому та обкому галузевоє профспiлки
i правового iнспектора працi, позивач просив суд задовольнити
лого вимоги.
Рiшенням Луцького окружного суду вiд 9 жовтня 1992 р.,
залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Волинського об-
ласного суду вiд 17 грудня 1992 р., в позовi вiдмовлено.
Постановою президiє Волинського обласного суду вiд 28
липня 1993 р. залишено без задоволенняпротест першого за-
. ступника Голови Верховного Суду Украєни.
У протестi в.о. Голови Верховного Суду Украєни ставиться
питання про скасування всiх судових рiшень i передачу справи
на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi С., суд виходив з того, що факт
нанесення ним побоєв дiтям доведено показаннями ряду свiдкiв.
Показання ж вчителiв, якi заперечували це, не було взято до
- уваги, оскiльки, на думку суду, вони спростовуються пояснен-
нями учнiв та єх батькiв. Суд також вказав, що посилання
позивача на упереджене ставлення до нього керiвництва школи
не пiдтверджуються та що звiльнення проведене з додержанням
вимог закону.
З цими висновками погодилися судова колегiя та президiя
обласного суду.
Проте з ними погодитися не можна.
Обгрунтовуючи своє вимоги, позивач посилався на те, що
- 18 -
його, як члена профкому школи, звiльнено без попередньоє
згоди вищестоящого профспiлкового органу, чим порушено га-
рантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП.
Окружний суд у своуму рiшеннi не дав вiдповiдi на цей
довод, хоч i встановив, що такоє попередньоє згоди не було. Єє
було дано лише 9 жовтня 1992 р., тобто в день постановления
судового рiшення. Суд касацiйноє iнстанцiє не звернув уваги
на таке порушення ст. 203 ЦПК Украєни судом першоє iн-
станцiє. Президiя обласного суду, залишаючи протест без за-
доволення, вважала, що попередня згода вищестоящого проф-
спiлкового органу вiдповiдно до ст. 252 КЗпП вимагауться лише
при звiльненнi членiв профкомiв виробничих пiдприумств. Про-
те така позицiя у помилковою. Адже ст. 252 КЗпП викладена
в редакцiє ст. 2 Закону СРСР вiд 10 грудня 1990 р. "Про
профспiлки, права та гарантiє єх дiяльностi", що набрав чин-
ностi з 1 сiчня 1991 р.
Закону про профспiлки в Украєнi немау. Тому вiдповiдно
до постанови Верховноє Ради Украєни вiд 12 вересня 1991 р.
"Про порядок тимчасовоє дiє на територiє Украєни окремих актiв
i.iконодавства Союзу РСР" Закон СРСР вiд 10 грудня 1990 р.
єє Украєнi дiу. А у примiтках до ст. 2 даного Закону у тлума-
и пня, вiдповiдно до якого пiд пiдприумством в данiй нормi
розумiються пiдприумства (обуднання), установи, органiзацiє
iи належно вiд форм власностi та господарювання, а отже, й
пiнцi та середнi спецiальнi навчальнi заклади.
Тому гарантiє, передбаченi ст. 252 КЗпП, поширюються й
и.i членiв профкомiв середнiх шкiл. Неправильно застосувавши
i. iкон, президiя обласного суду не дала вiдповiдi на довод про-
ii ч ту щодо цього порушення.
У матерiалах справи у лист позивача, адресований обкому
i .пузевоє профспiлки, а також вiдповiдь останнього, з якоє вид-
iiч, що саме напередоднi збирання пояснень учнiв вiдбулися
iiiори трудового колективу школи з приводу листа С.
Цим обставинам окружний суд i президiя обласного суду
дали будь-якоє оцiнки.
Пiд час розгляду справи суд допитав як свiдкiв вчителiв
, М. та iн., якi категорично заперечували факти побиття
чнiв позивачем i заявили, що С. звiльнений з роботи внаслiдок
передженого ставлення до нього керiвництва школи. Не взяв-
[iи до уваги показання цих свiдкiв, суд всупереч вимогам
"г. 203 ЦПК не навiв у своуму рiшеннi доводiв, за якими вiн
чiдхилив.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
сувала постановленi рiшення, а справу надiслала на новий
iгляд. - , .
При вирiшеннi позову про поновлення на роботi працiвника,
звiльненого з iнiцiативи власника або уповноваженого ним ор-
гану, мау зясовуватись як додержання вимог ст. 43 Кодексу
законiв про працю Украєни про допустимiсть розiрвання тру-
дового договору з цих пiдстав лише за попередньою згодою
профспiлкового органу пiдприумства, установи, органiзацiє, так
i обгрунтованiсть кожноє з пiдстав, з яких його розiрвано
Постанова президiє Миколаєвського обласного суду
вiд 24 грудня 1993 р.
(витяг)
31 серпня 1992 р. П. звернувся з позовом до вiдгодiвельного
радгоспу "Плавнi" про поновлення на роботi та стягнення за-
робiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з серпня 1990 р. вiн працював у
вiдповiдача ветеринарним лiкарем. Наказом вiд 7 липня 1992 р.
його звiльнено з роботи за пп. 4 та 7 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що вiн звiльнений незаконно, оскiльки
18 березня 1992 р. безпiдставно був переведений на посаду
ветфельдшера, прогулу не вчиняв, медичний огляд не проходив,
П. просив задовольнити його позов.
Рiшенням Очакiвського окружного суду вiд 23 вересня
1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Мико-
лаєвського обласного суду вiд 3 березня 1993 р., в позовi вiд-
мовлено.
У протестi заступник Голови Верховного Суду Украєни по-
ставив питання про скасування постановлених рiшень i пере-
дачу справи на новий розгляд.
Протест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, з яким погодилась судова колегiя
обласного суду, суд виходив з того, що 7 липня 1992 р. П.
перебував на робочому мiсцi в нетверезому станi, а не вико-
навши розпорядження директора радгоспу- щодо вивезення на
мясокомбiнат худоби, вчинив ще й прогул.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Як вбачауться з матерiалiв справи, трудовий договiр з по-
зивачем був розiрваний за пп. 4 .i 7 ст. 40 КЗпП, тобто з двох
передбачених законом самостiйних пiдстав, кожна з яких мау
своє особливостi застосування. Тому судовоє перевiрки потребуу
звiльнення як за п. 4, так i за п. 7 ст. 40 КЗпП.
Вiдповiдно до п. 4 ст. 40 КЗпП та до розяснень Пленуму
Верховного Суду Украєни, даних у п. 24 постанови № 9 вiд 6
листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових
спорiв", прогулом визнауться вiдсутнiсть працiвника на роботi
як протягом усього робочого дня, так i бiльше трьох годин
безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних
причин. Вiдсутнiсть працiвника на роботi в звязку з його.не-
- 20 -
законим переведенням на iншу посаду не можна
гулом без поважних причин.
Ставлячи за провину позивачу вчинення прогулу, адi
страцiя радгоспу виходила не з того, що вiн був вiдсутнiй на
роботi без поважних причин, а з того, що не виконав розпо-
рядження директора радгоспу щодо вивезення худоби на мясо-
комбiнат.
Незважаючи на це, суд не вник у суть цього звинувачення,
механiчно погодився з ним i не дав йому нiякоє правовоє оцiнки.
Крiм того, як в позовнiй заявi, так i в судi позивач посилався
на те, що в березнi 1992 р. (про що йому стало вiдомо лише
в липнi того ж 1992 р.) вiн незаконно та з порушенням його
трудових прав був переведений на посаду ветфельдшера, в
звязку з чим невиконання доручення директора радгоспу не
може квалiфiкуватись як ухилення вiд виконання трудових
обовязкiв, а тим бiльше - як прогул.
Що ж до звiльнення П. за п. 7 ст. 40 КЗпП, то вiдповiдно
до п. 25 вищезазначеноє постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни нетверезий стан працiвника може бути пiдтверджений
як медичним висновком, так й iншими видами доказiв, пере-
дбачених ст. 27 ЦПК Украєни. Однак у будь-якому разi вони
мають бути дослiдженi в установленому порядку в судовому
засiданнi та пiдданi вiдповiднiй оцiнцi.
У даному разi на пiдтвердження факту перебування пози-
вача на роботi в нетверезому станi суд послався на пояснення
директора радгоспу К., показання свiдкiв В. - голови проф-
спiлкового комiтету, водiя С., члена профспiлкового комiтету
С.Л. та на акт вiд 7 липня 1992 р.
Однак, як вбачауться з протоколу судового засiдання, вони
були допитанi поверхово. Жоден з них не дав конкретних по-
яснень щодо обставин i часу виявлення перебування П. в не-
тверезому станi. Єх показання зводились лише до констатацiє
цього факту. -З позивачем же це питання не зясовувалось,
подати з цього приводу докази йому не було запропоновано.
За таких обставин висновок суду про доведенiсть факту
перебування П. на роботi в нетверезому станi 7 липня 1992 р.
не можна вважати цiлком обгрунтованим.
Крiм того, недостатньо перевiреним залишилось питання
про додержання вiдповiдачем вимог ст. 43 КЗпП щодо ро-
зiрвання ним трудового договору лише за попередньою згодою
профспiлкового комiтету.
З копiє наказу про звiльнення вбачауться, що як на факт
отримання такоє згоди адмiнiстрацiя радгоспу послалась на про-
токол засiдання профспiлкового комiтету вiд 8 липня 1992 р.
Але цей протокол судом не дослiджувався, в матерiалах справи
вiн вiдсутнiй. Судне зясував, чи мау прийняте на засiданнi
рiшення юридичне значення.
Усi цi питання мають iстотне значення для правильного
вирiшення справи. Однак вони належним чином судом не
зясованi.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Суд визнав законним звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни, оскiльки встановив, що
трудовий договiр розiрвано в звязку з скороченням штату, вiд
запропонованоє iншоє наявноє роботи працiвник вiдмовився i
не мав перед iншими працiвниками, якi займали таку ж посаду
(виконували таку ж роботу), переважного права щодо зали-
шення на роботi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 16 червня 1993 р.
(витяг)

У березнi 1991 р. С. предявила позов до радгоспу "Чер-
воноармiуць" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє
плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вона пра-
цювала бухгалтером розрахункового вiддiлу цього радгоспу i
наказом вiд 22 лютого 1991 р. була звiльнена за п. 1 ст. 40
КЗпП, хоч справжньою причиною цього було не скорочення
штату, а переслiдування за критику.
Рiшенням Бiлокуракiнського районного народного суду вiд
20 березня 1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє
колегiє Луганського обласного суду вiд 25 квiтня 1991 р. i
постановою президiє цього ж суду вiд 24 березня 1993 р., у
позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування судових рiшень у справi i
надiслання єє на новий розгляд. Зазначауться, що суд неповно
зясував обставини, що мають значення для правильного ви-
рiшення питання щодо можливостi працевлаштування позивач-
ки i переважного права на залишення єє на роботi.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що про-
тест не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розра-
хункового вiддiлу радгоспу "Червоноармiуць". В звязку з його
переходом на госпрозрахунок i самофiнансування наказом вiд
12 грудня 1992 р. були скороченi посади бухгалтера розрахун-
кового вiддiлу i бухгалтерiв третього i четвертого вiддiлень
радгоспу.
Оскiльки посаду, яку займала позивачка, було скорочено,
єй запропонували вакантнi посади (роботи); бухгалтера другого
вiддiлення радгоспу, завiдуючоє складом, доярки, свинарки, ро-
- 22 -


бiтнипi будiвельноє бригади, вiд переведення на якi вона -вєц-
мовилась. У звязку з цим наказом вiд 22 лютого 1991 р. єє
було звiльнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. з додержанням
норм законодавства про працю.
Наведенi у протестi доводи про неврахування судом тiує
ообставини, що С. мала переважне право на залишення на
роботi перед iншими працiвниками бухгалтерiє, непереконливi,-
оскiльки у справi у докази, що названi позивачкою працiвники
мають однакову з нею квалiфiкацiю i право на передбаченi
ст. 42 КЗпП переваги щодо залишення на роботi.
Що ж до вказiвок у протестi на те, що С. могла претенду-
вати на посаду бухгалтера кооперативу "Сервiс", то вони не
грунтуються на законi, оскiльки цей кооператив у сасмостiйною
органiзацiую, та й посаду бухгалтера там було введено лише
у 1992 р.
Всi посади (роботи), якi були вакантнi на час звiльнення
позивачки, єй пропонувались, але вона не погодилась працю-
вати на них.
Незважаючи на те, що С. зверталась зi скаргами на дiє
керiвникiв радгоспу до рiзних органiв, доказiв того, що вона
. пiддавалась за це переслiдуванню, немау.
Беручи до уваги, що-суд достатньою мiрою i всебiчно зясу-
вав обставини справи i постановленi рiшення вiдповiдають за-
кону, судова колегiя Верховного Суду залишила єх без змiни.
Голова виконкому мiсцевоє Ради народних депутатiв, звiль-
нений з цiує посади в звязку з поуднанням вiдповiдно до
закону в однiй посадi посад голови виконкому i голови мiсцевоє
Ради народних депутатiв, вважауться звiльненим за-п. 1 ст. 40
Кодексу законiв про працю Украєни внаслiдок реорганiзацiє i
мау право на передбаченi законодавством для таких випадкiв
компенсацiє
Постанова президiє Чернiгiвського обласного суду
вiд 9 листопада 1992 р.
(витяг)
У квiтнi 1992 р. прокурор Нiжинського району та Р. предя-
вили до виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради народних де-
путатiв позов про стягнення на користь Р. компенсацiє в розмiрi
трьох посадових окладiв, посилаючись на те, що рiшенням сесiє
вказаноє Ради вiд 11 березня 1991 р. вона була звiльнена з
посади голови виконкому за п. 1 ст. 40 КЗпП в звязку з
реорганiзацiую апарату .Ради, однак компенсацiє не одержала.
Рiшенням Нiжинського районного народного суду вiд 21
травня 1992 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє
обласного суду вiд 23 червня 1992 р., в позовi вiдмовлено.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування цих судових рiшень.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за>-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення про вiдмову в позовi, суд виходив
з того, що Р. була звiльнена не в звязку з реорганiзацiую
апарату селищноє Ради народних депутатiв, а в звязку з не-
обранням єє головою Ради. Тому й пiдстав для виплати єй ком-
пенсацiє не було.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
З матерiалiв справи вбачауться, що в 1990 р. Р. була обрана
головою виконкому Лосинiвськоє селищноє Ради, а головою ос-
танньоє був обраний М., який був i головою колгоспу "Ле-
нiнський шлях".
У звязку з прийняттям 7 грудня 1990 р. Верховною Радою
Закону "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Украєнськоє РСР
та мiсцеве самоврядування" на VI сесiє Лосинiвськоє селищноє
Ради, що вiдбулася 11 березня 1991 р., головою Ради був
обраний i., який згiдно зi ст. 51 вказаного Закону став i го-
ловою виконкому. Позивачка ж була звiльнена з посади за п. 1
ст. 40 КЗпП. .
За таких обставин висновок суду про те, що Р. була звiль-
нена з роботи не в звязку з реорганiзацiую апарату селищноє
Ради, а в звязку з необранням єє головою Ради, не можна
визнати обгрунтованим.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на новий розгляд.
Розглядаючи позови про поновлення н> роботi осiб, трудовий
договiр з якими розiрвано за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв про
працю Украєни, суд зобовязаний перевiрити, з якими змiнами
в органiзацiє виробництва i працi повязане звiльнення, зокрема
те, лiквiдацiя чи реорганiзацiя пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє мала мiсце. .
У разi реорганiзацiє пiдприумства, установи, органiзацiє (єх
злиття, приуднання, подiлу, видiлення, перетворення) звiль-
нення за п. 1 ст. 40 цього Кодексу може мати мiсце, якщо це
супроводжууться скороченням чисельностi або штату працiв-
никiв, змiнами у складi працiвникiв за посадами, спецiальнiстю,
квалiфiкацiую, професiями
Постанова президiє Черкаського обласного суду
вiд 24 листопада 1994 р.
(витяг) .
У вереснi 1992 р. К; предявив позов до виробничого обуд-
нання "Лiсбудкомплекс" про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
24
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача старшим
механiком i наказом вiд 26 серпня 1992 р. був звiльнений за
п. 1 ст. 40 КЗпП.
Посилаючись на те, що його звiльнення з роботи було про-
ведено незаконно, К. просив задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Приднiпровського мiжрайонного суду вiд 22 ве-
ресня 1993 р. позов задоволене частково. Визнано незаконним
наказ вiд 26 серпня 1992 р. i постановлено вважати К. звiль-
неним за п. 1 ст. 40 КЗпП -в звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства. З вiдповiдача на користь позивача стягнуто також
заробiтну плату за час вимушеного прогулу i понесенi ним
витрати по оплатi послуг адвоката.
Ухвалою судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд З
листопада 1993 р. рiшення суду залишено без змiни.
У протестi заступника Голови Верховного Суду Украєни
ставиться питання про скасування рiшень у справi i передачу
справи на новий судовий розгляд.
Президiя обласного суду вважау, що протест пiдлягау за-
доволенню з таких пiдстав.
Постановляючи рiшення, суд виходив з того, що позивач
був звiльнений незаконно i його слiд визнати звiльненим з
роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з реорганiзацiую пiд-
приумства.
Залишаючи рiшення без змiни, судова колегiя обласного
суду зазначила в ухвалi, що фактично у вiдповiдача мала мiсце
не реорганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства, i тому рiшення
суду у правильним.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Пленум Верховного Суду Украєни в п. 19 постанови № 9
вiд 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами тру-
дових спорiв" розяснив, що у випадках реорганiзацiє пiдпри-
умства, установи, органiзацiє (злиття з iншим пiдприумством,
приуднання одного пiдприумства до iншого, подiлу пiдприум-
ства, видiлення з пiдприумства одного або кiлькох нових пiд-
приумств або перетворення державного пiдприумства в орендне,.
орендного-чи iншого пiдприумства в господарське товариство
або його перепрофiлювання) звiльнення за п. 1 ст. 40 КЗпП
може мати мiсце, якщо це супроводжууться скороченням чи-
сельностi або штату працiвникiв, змiнами в складi працiвникiв
за посадами, спецiальнiстю, квалiфiкацiую, професiями. Пра-
цiвник, який був незаконно звiльнений до реорганiзацiє, по-
новлюуться на роботi на тому пiдприумствi, де залишилась його
попередня робота.
< Вирiшуючи спiр, суд цих розяснень не врахував i не пе-
ревiрив належним чином питання просте, реорганiзовано чи
лiквiдовано було пiдприумство, де працював позивач, i чи пра-
вильно вiн був звiльнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Залишивши ж рiшення суду без змiни, судова колегiя об-
ласного суду на порушення вимог ч. 2 ст. 319 ЦПК Украєни
- 25 -
в ухвалi зазначила, що -фактично у вiдповiдача була не реор-
ганiзацiя, а лiквiдацiя пiдприумства.
Керуючись статтями 337, 338 ЦПК, президiя обласного су-
ду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала на но-
вий розгляд.
Суд визнав звiльнення працiвника за п. 1 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни таким, що вiдповiдау закону, оскiльки вста-
новив, що у вiдповiдача мало мiсце скорочення штату, пра-
цiвник вiдмовився вiд переведення на iншу роботу, що вiд-
повiдала його спецiальностi i квалiфiкацiє, i не мав переважного
права на залишення на роботi перед iншими працiвниками за
рiвнем квалiфiкацiє i продуктивностi працi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
У крани вiд 23 червня 1993р.
(витяг)
У серпнi 1992 р. 3. звернулась з позовом до Науково-
дослiдного технологiчного iнституту приладобудування про по-
новлення на роботi на посадi iнженера-конструктора третьоє
категорiє та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного про-
гулу, посилаючись на те, що при розiрваннi з нею трудового
договору за п. 1 ст. 40 КЗпП адмiнiстрацiую не було враховане
Гє переважне право на залишення на роботi i не вжито заходiв
до єє працевлаштування.
Рiшенням судовоє колегiє Харкiвського обласного суду вiд
14 квiтня 1993 р. у позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi 3. просить скасувати це рiшення з тих
мотивiв, що при й" звiльненнi адмiнiстрацiую не було вжито
заходiв до єє працевлаштування, не враховано єє передпенсiйний
вiк, продуктивнiсть працi i квалiфiкацiю.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно з п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договiр може бути
розiрваний власником пiдприумства, установи, органiзацiє або
уповноваженим ним органом у разi змiн в органiзацiє вироб-
ництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або пере-
профiлювання пiдприумства, установи, органiзацiє, скорочення
чисельностi або штату працiвникiв.
Факт скорочення штату працiвникiв у вiдповiдача, в тому числi
iнженерiв-конструкторiв, пiдтверджууться матерiалами справи.
Суд перевiряв, чи додержано вiдповiдачем пiд час розiр-
вання трудового договору з 3. порядку звiльнення працiвникiв,
i встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю
ним не допущено.
При звiльненнi 3. обговорювалось питання щодо єє пере-
важного права на залишення на роботi перед iншими iнже-
нерами-конструкторами третьоє категорiє.


Згiдно з ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченнi чисельностi або
штату працiвникiв переважне право на залишення на роботi
надауться працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiую i про-
дуктивнiстю працiє
Суд встановив, що позивачка у червнi 1961 р. закiнчила
вечiрну вiддiлення технiчного училища № 5 i здобула спе-
цiальнiсть "конструктор-кресляр". З 1967 р. працювала у вiд-
повiдача старшим технiком, з 1971 р. - iнженером, а з 14
березня 1989 р. - iнженером-конструктором третьоє категорiє.
Всi iншi працiвники, якi займали посади iнженерiв-конструк-
торiв третьоє категорiє i разом з позивачкою були звiльненi за
п. i ст. 40 КЗпП, а також тi, що залишилися на цих посадах,
мають вищу освiту. За квалiфiкацiую i продуктивнiстю працi
позивачка не переважау iнших працiвникiв на таких же поса-
дах, чого не заперечувала вона сама. Крiм того, цей факт
пiдтверджууться показаннями свiдка Щ.
Не пiдтвердились i доводи 3. про те, що вiдповiдач не вжи-
вав заходiв до єє працевлаштування. Витребуванi судом, докази
свiдчать, що позивачцi пропонувалась робота на 22 вакантних
на той час iнших посадах з урахуванням єє спецiальностi та
квалiфiкацiє. Однак вiд цих пропозицiй вона вiдмовилась, що,
зокрема, пiдтверджууться приуднаними до справи актами i не
оспорювалось 3. у судовому засiданнi.
Вiдповiдау ч. 2 ст. 42 КЗпП i висновок суду про те, що
сiмейний стан i iншi обставини, що дають переважне право для
залишення на роботi, враховуються в тому разi, коли працiвники
мають однакову квалiфiкацiю i продуктивнiсть працi.
Про звiльнення позивачка була попереджена за два мiсяцi.
Оскiльки судом трудовий спiр вирiшено вiдповiдно до вимог
закону, судова колегiя Верховного Суду залишила його
рiшення без змiни.
При розглядi спорiв про звiльнення за п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни суд може визнати правильним ро-
зiрвання трудового договору в тому разi, якщо встановить, що
воно проведено на пiдставi фактичних даних, якi пiдтверд-
жують, що внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здо-
ровя працiвник не може належним чином виконувати покла-
денi на нього трудовi обовязки чи що єх виконання протипо-
казано йому за станом здоровя i- працiвника, за його згодою,
неможливо перевести на iншу роботу ~
Постанова президiє Волинського обласного суду
вiд 29 квiтня 1992 р.
(витяг)
У вереснi 1990 р. Ч. звернулась з позовом до дошкiльноє
установи № 56 м. Луцька про поновлення на роботi та стяг-
нення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
- 27 -



Позивачка зазначала, що вона працювала у вiдповiдача
кухонною робiтницею i наказом вiд 9 серпня 1990 р. необгрун-
товано звiльнена за станом здоровя на пiдставi п. 2 ст. 40
КЗпП.
Рiшенням Луцького мiського народного суду вiд 13 лютого
1991 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє "Волин-
ського обласного суду вiд 7 березня 1991 р., в задоволеннi
позовних вимог вiдмовлено.
У протестi Голови Верховного Суду Украєни поставлено
питання про скасування рiшення суду та надiслання справи
на новий розгляд.
Президiя Волинського обласного суду вважау, що протест
пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи в позовi, суд виходив з того, що позивачка за
станом здоровя не могла працювати кухонною робiтницею, а
вiд переведення на роботу прибиральницею вiдмовилась. При
цьому вiн послався на єє пояснення, показання лiкарiв Ш. i
Н., допитаних як свiдки, та висновок обласноє лiкарнi вiд 21
липня 1990 р. про те, що вказана праця єй протипоказана.
Рiшення народного суду визнала правильним судова колегiя
обласного суду.
Проте з висновками народного суду погодитись не можна,
оскiльки вони зробленi без достатнього зясування справжнiх
обставин справи.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договiр, укладений
на невизначений строк, може бути розiрваний адмiнiстрацiую
установи в разi виявлення невiдповiдностi працiвника займанiй
посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє квалi-
фiкацiє або стану здоровя, якi перешкоджають продовженню
даноє роботи. Виходячи з цього, при розглядi спорiв про звiль-
нення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним
розiрвання трудового договору в тому разi, якщо встановить,
що воно проведено на пiдставi фактичних даних, якi пiдтверд-
жують, що внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здо-
ровя працiвник не може належним чином виконувати покла-
денi на нього трудовi обовязки чи що єх виконання протипо-
казано йому за станом здоровя i працiвника, за його згодою,
неможливо перевести на iншу роботу.
Ч. вказала, що вона у встановленому порядку в квiтнi
1990 р. пройшла медичний огляд. При цьому третя група iнва-
лiдностi була пiдтверджена, однак в актi не було зазначено,
що єй протипоказано працювати кухонною робiтницею.
Як вбачауться з матерiалiв справи, в подальшому до вис-
новку ЛТЕК було внесено змiни, зокрема, зявився запис, що
за станом здоровя Ч. не може виконувати обовязки кухонноє
робiтницi.
Допитанi судом свiдки, члени ЛТЕК Ш. i Н. показали, що
комiсiя дiйшла такого висновку, оскiльки позивачка мала до-
ступ до приготування єжi, а з урахуванням характеру єє захво-
- рювання це небезпечно для здоровя дiтей, i
- 28 -
Проте у касацiйнiй скарзi позивачка зазначау, що вона мау
диплом за спецiальнiстю "Технологiя хлiбопекарського, мака-
ронного, кондитерського виробництва". Згiдно з консультатив-
ним висновком лiкарнi м. Луцька вiд 10 червня 1991 р., який
додано до скарги, робота за вказаною спецiальнiстю Ч. не
протипоказана- Отже, позивачка може виконувати ширший об-
сяг робiт, нiж той, що входить до кола обовязкiв кухонноє
робiтницi. Тому питання про єє придатнiсть до роботи, яку вона
виконувала до звiльнення, потребуу глибокого дослiдження.
Виходячи з наведеного, президiя обласного суду скасувала
постановленi рiшення, а справу надiслала на, новий розгляд.
Вiдмова працiвника вiд проходження медичного огляду сама
по собi не свiдчить про його непридатнiсть до виконуваноє
роботи за станом здоровя. Це може розглядатись як порушен-
ня трудовоє дисциплiни, за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути
працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
УРСР вiд 8 травня 1974 р
(витяг)
X. з 12 сiчня 1972 р. була зарахована на посаду асистента
до овiдiопольськоє аптеки, а наказом вiд 14 липня 1972 р.
звiльнена за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв про працю. Вважаючи
звiльнення неправильним, вона звернулася з позовом про по-
новлення на роботi.
Овiдiопольська аптека подала зустрiчний позов до X. про
розiрвання трудового договору з нею на тiй пiдставi, що вона
не представила трудовоє книжки, документа про освiту i ухи-
лялася вiд проходження медичного огляду.
Рiшенням Одеського обласного суду вiд 5 квiтня 1974 р. в
позовi X. вiдмовлено, а зустрiчний позов аптеки задоволене.
У касацiйнiй скарзi X. посилауться на те, що вiд проход-
ження медогляду вона не ухилялася, а звiльнена як небажаний
працiвник i що при цьому не вирiшувалося питання про на-
дання єй iншоє роботи.
Касацiйна скарга пiдлягау частковому задоволенню, а рi-
шення обласного суду - скасуванню з надiсланням справи в
частинi позовних вимог X. на новий розгляд, а в частинi зу-
стрiчного позову аптеки - з закриттям провадження з таких
пiдстав.
Вiдмовляючи X. в поновленнi на роботi i задовольняючи
зустрiчний позов аптеки, обласний суд послався на те, що
оскiльки позивачка ухилялася вiд проходження медогляду, ад-
мiнiстрацiя мала пiдстави для звiльнення єє за п. 2 ст. 40 КЗпП.
iншоє вакантноє посади, на яку можна було б єє перевести, в
- 29 -


аптецi не було. Проте доводи суду не можна визнати обгрун-
тованими.
Вiдповiдно до п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договiр з iнiцiативи
адмiнiстрацiє може бути "розiрвано в разi виявлення невiдпо-
вiдностi працiвника займанiй посадi чи виконуванiй роботi вна-
слiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоровя, якi пере-
шкоджають продовженню даноє роботи.
З наказу вiд 14 липня 1972 р. i пояснень представника
вiдповiдача у судовому засiданнi вбачауться, що позивачку
звiльнено за вiдмову вiд проходження медогляду. Проте ця
обставина сама по собi не свiдчить про єє невiдповiднiсть вико-
нуванiй роботi за станом здоровя.
Це може розглядатись як порушення трудовоє дисциплiни,
за яке адмiнiстрацiя вправi притягнути працiвника до дис-
циплiнарноє вiдповiдальностi.
Що ж до зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудо-
вого договору, то цей спiр суду не пiдвiдомчий, -оскiльки ро-
зiрвання трудового договору в судовому порядку за позовом
адмiнiстрацiє законом не передбачено.
На пiдставi наведеного судова колегiя Верховного Суду рi-
шення обласного суду скасувала, а справу, в частинi позову X
до аптеки про поновлення на роботi надiслала на новий розгляд.
У частинi зустрiчного позову аптеки про розiрвання трудового
договору з X. провадження в справi було закрито.
Розiрвання трудового договору в звязку з тим, що працiвнику
за станом здоровя протипоказано продовжувати виконання пе-
редбачених ним трудових обовязкiв, внаслiдок вiдмови його
вiд переведення на iншу роботу вiдповiдау п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 24 листопада 1993 р.
(витяг) .
У травнi 1992 р. М. звернувся з позовом до малого пiд-
приумства "Металiст" НВО "iнтеграл" про поновлення на ро-
ботi та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з 1 серпня 1991 р. вiн працював мон-
тажником на малому пiдприумствi "Металiст", виконуючи фак-
тично обовязки майстра. Наказом вiд 13 квiтня 1992 р. М.
було звiльнено за п. 2 ст. 40 КЗпП. Посилаючись на те, що
травму, внаслiдок якоє його визнали непридатним до виконання
трудових обовязкiв, вiн дiстав у. будiвельнiй органiзацiє, пра-
вонаступником якоє у мале пiдприумство, i що адмiнiстрацiя не
вжила заходiв для переведення його на iншу роботу або пра-
цевлаштування, не врахувала того, що вiн у удиним годуваль-
-30-
ником сiмє, мау трьох дiтей, М. просив поновити його на роботi
та задовольнити вимоги щодо оплати вимушеного прогулу.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Хмельницького обласного суду вiд
18 серпня 1993 р. М. вiдмовлено у позовi.
У касацiйнiй скарзi М., не погоджуючись з висновками суду
про законнiсть звiльнення, посилауться на те, що його доводи
суд належним чином не перевiрив, не придiлив уваги питанню
про можливiсть переведення його на iншу роботу, переквалi-
фiкацiє. Позивач вважау, що може працювати майстром, посада
якого у вiдповiдача у вакантною. М. вказуу також, що адмi-
нiстрацiя ставилась до нього упереджено, оскiльки вiн iнфор-
мував вiдповiднi органи про недолiки у фiнансовiй дiяльностi
будiвельноє органiзацiє. У касацiйнiй скарзi йдеться також про
незаконнiсть рiшення профспiлкового комiтету НВО "iнтег-
рал", яким дано згоду на його звiльнення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав..
Встановлено, що М. з 1 серпня 1991 р. прийнятий на роботу
.на малому пiдприумствi "Металiст" монтажником сталевих i
залiзобетонних конструкцiй, а наказом вiд 13 квiтня 1992 р.
звiльнений за п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з неможливiстю за
станом здоровя виконувати єє. Вiд iншоє запропонованоє йому
роботи М. вiдмовився.
Судова колегiя обласного суду, вiдмовляючи М. у позовi,
послалась на те, що вiн не може працювати-, монтажником,
оскiльки ця робота повязана з перебуванням на висотi, бiля
рухомих механiзмiв, що йому протипоказано за станом
здоровя.
Зазначенi висновки суду пiдтвердженi даними стацiонарного
обстеження М. спецiалiстами. Так, з висновку судово-психi-
атричноє експертизи вiд 23 червня 1993 р. вбачауться, що у
позивача спостерiгаються залишковi явища черепно-мозковоє
травми, що дiстають вияв в поодиноких судорожних припадках
та психопатизацiє його особи.
Лiкарсько-трудовою експертною комiсiую М. визнано iнва-
лiдом третьоє групи з втратою професiйноє працездатностi. За
станом здоровя вiн не може виконувати роботу, повязану з
рухомими механiзмами, вiдкритим вогнем, висотою, електро-
установками.
Що ж до посади майстра, на яку претендуу позивач, то
згiдно з посадовою iнструкцiую особа, яка єє займау, мау кон-
тролювати хiд виконання монтажних робiт, єх вiдповiднiсть нор-
мативам, якiсть та виконувати iншi обовязки, -повязанi з пе-
ребуванням бiля рухомих механiзмiв, водойм, вогню, на висотi.
iнших посад, на зайняття яких мiг би погодитись позивач,
немау, оскiльки штат працiвникiв пiдприумства у нечисленним
М. запропонували працювати охоронником, однак вiн
вiдмовився
Посилання позивача на упереджене ставлення до нього ад-


мiнiстрапiє спростовуються вищенаведенями обставинами, якi
пiдтверджують, що звiльнення М. повязане з неможливiстю
його використання за станом здоровя на роботi, яку вiн вико-
нував ранiше.
Не можна погодитись i з доводами М. щодо порушення
порядку його звiльнення. З протоколу засiдання профспiлко-
вого комiтету НВО "iнтеграл" вiд 6 квiтня 1992 р., де ви-
рiшувалось питання про дачу згоди на його звiльнення, вба-
чауться, що йому була запропонована iнша робота, вiд якоє вiн
вiдмовився. Враховуючи стан його здоровя, профком дав згоду
на звiльнення М. правомочним складом.
Виходячи з наведеного, викладенi у касацiйнiй скарзi до-
води не можна визнати обгрунтованими.
З урахуванням викладених обставин судова колегiя Верхов-
ного Суду залишила постановлене рiшення без змiни.
При вирiшеннi позову про поновлення на роботi працiвника,
трудовий договiр з яким розiрвано за п. 2 ст. 40 Кодексу
законiв про працю Украєни на пiдставi результатiв атестацiє,
суд мау враховувати, що висновки атестацiйноє комiсiє щодо
квалiфiкацiє працiвника пiдлягають оцiнцi судом у сукупностi
з iншими доказами у справi
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 20 липня 1994 р.
(витяг)
У груднi 1992 р. С. предявив позов до Чернiгiвського
мiського виробничо-технiчного вiддiлу звязку про поновлення
на роботi та стягнення заробiтноє плати за час вимушеного
прогулу.
Позивач зазначав, що з квiтня 1963 р. вiн працював у
вiдповiдача електромонтером електропiдживлюючоє установки.
В жовтнi 1988р. йому було присвоуно пятий квалiфiкацiйний
розряд, а наказом вiд 17 листопада 1992 р. вiн був звiльнений
за п. 2 ст. 40 КЗпП на пiдставi невiдповiдностi займанiй посадi
внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє.
Посилаючись на те, що справжньою причиною його звiль-
нення було упереджене ставлення до нього адмiнiстрацiє, по-
зивач просив суд задовольнити його позов.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням Новозаводського районного суду вiд 10 лютого
1994 р., залишеним без змiни ухвалою судовоє колегiє Чернi-
гiвського обласного суду вiд 15 березня 1994 р., у позовi
вiдмовлено.
Президiя обласного суду постановою вiд 29 квiтня 1994 р.
протест заступника прокурора Чернiгiвськоє областi залишила
без задоволення, а судовi рiшення - без змiни.


- 32 -
У протестi заступника Генерального прокурора Украєни
ставиться питання про скасування зазначених судових рiшень
i надiслання справи на новий розгляд.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, iцо про-
тест пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Вiдмовляючи у позовi, суд вважав доведеним, що позивач
внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє не вiдповiдау займанiй по-
садi. На пiдтвердження цього суд послався на висновок ате-
стацiйноє комiсiє, а також зазначив, що твердження позивача
про упереджене ставлення до нього адмiнiстрацiє не доведено.
З цим погодились судова колегiя i президiя обласного суду.
Проте такi висновки зробленi без достатньо повного i все-
бiчного зясування справжнiх обставин справи.
Згiдно з розясненнями, даними в п. 21 постанови № 9
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 6 листопада 1992 р.
"Про практику розгляду судами трудових спорiв", висновки
атестацiйноє комiсiє щодо квалiфiкацiє працiвника пiдлягають
оцiнцi у сукупностi з iншими доказами у справi.
Як вбачауться з матерiалiв справи, допитанi судом свiдки
Б., Д., Ш. показували, що позивач 29 рокiв працював на цiй
посадi i належним чином виконував своє обовязки, давав пра-
вильнi вiдповiдi на запитання членiв атестацiйноє комiсiє. Однак
всупереч вимогам ст. 62 ЦПК Украєни суд не дав оцiнки єх
показанням.
Не перевiренi з достатньою повнотою i доводи позивача про
те, що вiдповiдач звiльнив його через упереджене ставлення.
При спростуваннi цих пояснень суд не навiв доказiв.
За таких обставин рiшення суду не можна визнати об-
грунтованим.
Судова колегiя i президiя обласного суду не звернули на
це увагу i рiшення залишили без змiни.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегiя Верхов-
ного Суду скасувала постановленi рiшення, а справу надiслала
на новий розгляд.
Розiрвання трудового договору за п. 2 ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни може бути визнано законним у тому разi,
коли суд встановить, що працiвника, який не вiдповiдау зай-
манiй посадi чи виконуванiй роботi за станом здоровя, немож-
ливо, за його згодою, перевести на iншу роботу
Ухвала судовоє колеги в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 23 листопада 1994 р.
(витяг)
У травнi 1994 р. А. предявив позов до станцiє iм. Т.Г.Шев-
ченка Одеськоє залiзницi про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогуду.


2 Бюл. законодавства, № 295 - 33 -
Позивач зазначав, що вiн працював у вiдповiдача з 1990 р.
на рiзних посадах, а останнiм часом - регулювальником швид-
костi руху вагонiв. Наказом вiд 14 квiтня 1994 р. його звiль-
нено на пiдставi п. 2 ст. 40 КЗпП у звязку з невiдповiднiстю
займанiй посадi за станом здоровя, який перешкоджау продов-
женню даноє роботи.
Вважаючи звiльнення неправильним, позивач просив суд
його позов задовольнити.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колетiє Черкаського обласного суду вiд З
жовтня 1994 р. в позовi вiдмовлено.
У касацiйнiй скарзi А. просить скасувати це рiшення, по-
силаючись на те, що суд недостатньо повно зясував справжнi
обставини справи, дав неправильну оцiнку зiбраним доказам i
через це постановив необгрунтоване рiшення.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно зi ст. 40 КЗпП звiльнення з роботи з пiдстав, за-
значених у п. 2 цiує статтi, допускауться, якщо неможливо
перевести працiвника, за його згодою, на iншу роботу.
Як вбачауться з матерiалiв справи, позивач працював у
Вiдповiдача регулювальником швидкостi руху вагонiв.
На обгрунтування своєх вимог А. посилався на те, що З
Лютого 1994 р. вiн дiстав травму, в звязку з чим медичнi
органи визнали, що за станом здоровя йому не можна працю-
вати бiля механiзмiв, що рухаються, i на висотi, а вiдповiдач
звiльнив його з роботи, не запропонувавши переведення на
iншу роботу, хоч така можливiсть була.
Пiсля скасування першого рiшення районного суду облас-
ний суд намагався перевiрити цi обставини, однак з належною
повнотою цього питання не зясував. Вiн обмежився лише до-
вiдкою станцiє про наявнiсть вакантних посад i в своуму рi-
шеннi послався на те, що позивач за станом здоровя не мiг
бути переведеним на цi посади.
Разом з тим суд не витребував штатного розкладу, не пе-
ревiрив, якi саме посади були вакантнi i чи можна було пере-
вести на них позивача, хоч на станцiє працюу значна кiлькiсть
працiвникiв i позивач твердить, що вiн може працювати слю-
сарем, маляром, виконувати iншi роботи, не повязанi з рухом
механiзмiв i висотою, однак вони не були йому запропонованi.
Оскiльки на порушення вимог статей 15, ЗО ЦПК Украєни
цi питання з достатньою повнотою не зясованi, рiшення суду
не можна визнати обгрунтованим.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК, судова колегiя Вер-
ховного Суду рiшення скасувала, а справу надiслала на новий
розгляд.
3 пiдстав невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або ви-
конуванiй роботi за станом здоровя чи недостатньою квалi-
фiкацiую трудовий договiр з ним може бути розiрвано за п. 2
ст. 40 Кодексу законiв про працю Украєни лише в тому разi,
коли немау можливостi перевести працiвника, за його згодою,
на iншу роботу або якщо вiн вiдмовляуться вiд переведення
Ухвала судовоє колегiє в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 28 липня 1993 р.
(витяг)-
У жовтнi 1992 р.Т. предявив позов до черкаського вироб-
ничого обуднання "Азот" про поновлення на роботi i стягнення
заробiтноє плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав,
що вiн працював у вiдповiдача слюсарем по ремонту апаратур-
ного устаткування i з 13 жовтня 1992 р. незаконно звiльнений
за п. 2 ст. 40 КЗпП.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Черкаського обласного суду вiд
4 червня 1992 р. позов задоволене.
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач просить скасувати це рi-
шенняi в позовi вiдмовити, посилаючись на те, що суд дав
неналежну оцiнку доказам i у звязку з цим дiйшов помилко-
вого висновку про те, що адмiнiстрацiя обуднання не вжила
необхiдних заходiв до переведення позивача на iншу роботу.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни вважау, що ка-
сацiйна скарга не пiдлягау задоволенню з таких пiдстав.
Згiдно З ч. 2 ст. 40 КЗпП звiльнення з пiдстав, зазначених
у п. 2 ч. 1 цiує статтi (виявлення невiдповiдностi працiвника
займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє
квалiфiкацiє або стану здоровя) допускауться, якщо працiв-
ника, за його згодою, неможливо перевести на iншу роботу.
Судом встановлено, що на момент звiльнення позивача в
цехах обуднання були вакантнi мiсця слюсаря-складальника i
слюсаря по ремонту металорiзного устаткування, а в дитячому
садку i гуртожитку - вiдповiдно мiсця слюсаря-сантехнiка i
сантехнiка.
Однак зазначенi роботи позивачу не пропонувались, що
фактично не оспорювалось i представником вiдповiдача в
судовому засiданнi.
За таких обставин суд правильно задовольнив вимоги
позивача.
Виходячи з наведеного, судова колегiя Верховного Суду
залишила без змiни рiшення в цiй справi.
- 35 -
Вiдмова вiд виконання роботи при iстотнiй змiнi умов працi не
може бути пiдставою для дисциплiнарноє вiдповiдальностi i
розiрвання трудового договору за п. З ст. 40 Кодексу законiв
про працю Украєни. В цьому разi трудовий договiр може бути
розiрваний за п, 6 ст. 36 КЗпП
Ухвала судовоє колеги, в цивiльних справах Верховного Суду
Украєни вiд 5 липня 1989 р.
Т. предявила позов до житлово-комунального господарства
полтавського нафтогазодобувного управлiння "Полтаванафто-
газ" про поновлення на роботi i стягнення заробiтноє плати за
час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вiдповiдач
уклав з нею трудовий договiр про роботу прибиральницею в
гуртожитку. Наказом адмiнiстрацiє єй було доручено iншу ро-
боту - прибирати сходовi площадки жилого будинку. Оскiльки
виконувати цю роботу вона вiдмовилася, адмiнiстрацiя засто-
сувала до неє-дисциплiнарнi стягнення, а згодом звiльнила з
роботи за систематичне невиконання обовязкiв, покладених на
неє трудовим договором, на пiдставi п. З ст. 40 КЗпП. Вважаючи
притягнення до дисциплiнарноє вiдповiдальностi i звiльнення
незаконними, позивачка просила задовольнити єє вимоги.
Справа розглядалася неодноразово.
Рiшенням судовоє колегiє Полтавського обласного суду по-
зов задоволене,
У касацiйнiй скарзi вiдповiдач, вважаючи рiшення суду не-
правильним, просив скасувати його i передати справу на новий
розгляд, оскiльки позивачка без поважних причин не викону-
вала покладених на неє трудовим договором обовязкiв, а тому
як притягнення єє до дисциплiнарноє вiдповiдальностi, так i
звiльнення з роботи у. правомiрними.
Судова колегiя Верховного Суду Украєни касацiйну скаргу
не задовольнила i в ухвалi про залишення рiшення без змiни
вказала на таке.
Судом встановлено, що Т. була прийнята на роботу приби-
ральницею iз зазначенням конкретного мiсця роботи - у
гуртожитку.

- Без Автора - Практика суддiв украiни => читать онлайн электронную книгу дальше


Было бы отлично, чтобы книга Практика суддiв украiни автора - Без Автора дала бы вам то, что вы хотите!
Если так получится, тогда можно порекомендовать эту книгу Практика суддiв украiни своим друзьям, проставив гиперссылку на данную страницу с книгой: - Без Автора - Практика суддiв украiни.
Ключевые слова страницы: Практика суддiв украiни; - Без Автора, скачать, бесплатно, читать, книга, электронная, онлайн